Серед українців дуже багато небайдужих людей, які приходять на допомогу тваринам. Дехто підтримує фінансово, дехто кормом, а дехто взагалі присвячує цій діяльності частину свого життя. Про тонкощі порятунку птахів нам розповіла волонтер із Дніпра Вероніка Конькова.
«ЩОБ ЗІБРАТИ КОШТИ, ВЛАШТОВУЮ БЛАГОДІЙНІ РОЗПРОДАЖІ»
— Вероніко, розкажіть, коли ви почали займатися порятунком птахів? Пам’ятаєте перших пернатих, яким врятували життя?
— Порятунком птахів я почала займатися досить давно, десь у 2009 році. Пригадую, це були папуги. До мене потрапив папуга в досить важкому стані. Я почала дізнаватися, як його правильно лікувати, звернулася за інформацією на один із відомих сайтів, який саме спеціалізується на цій темі. У 2015 році до мене потрапила перша дика пташка — сова. Її привезли із зони антитерористичної операції, передали наші солдати через волонтерів. Вона й зараз живе у мене. От з того часу і почалося моє захоплення дикими пташками.
— Ваша професія пов’язана з орнітологією?
— Ні, я здобула освіту біолога. Працюю у сфері бізнесу, а порятунок птахів — це моя волонтерська діяльність.
— Порятунок птахів, та й узагалі тварин, вимагає дуже великих коштів. Хто вам допомагає, де берете гроші на лікування, реабілітацію?
— По-перше, я активно веду сторінку в «Фейсбук». Мене вже всі знають як волонтера. В соціальній мережі я публікую інформацію про того чи іншого птаха, характер травм і таке інше. Ці матеріали часто підхоплюють місцеві ЗМІ. Якщо немає відгуку, то можу влаштовувати благодійні розпродажі, друзі пропонують свої товари. Наприклад, знайома виготовляє буси, брелоки, різні прикраси ручної роботи. Вона їх виставляє на продаж, а кошти йдуть на порятунок пернатих.
— У вас вдома живуть птахи? Як ставляться рідні до вашого волонтерства?
— Так, вухата сова, про яку я розповідала на початку, сокіл Ципа та на перетримці знаходиться болотна сова від волонтера з Запоріжжя. Саме цій пташці потрібен спокій та відповідний догляд. Мій чоловік ставиться з розумінням і приймає моє таке незвичне хобі.
— Зараз існує немало притулків для котів та собак. А яка ситуація з птахами?
— В Україні їх небагато, але притулки для птахів існують. Переважна частина їх у Київській області, є у Харкові та Львівській області. Крім того, діє реабілітаційний центр в Івано-Франківській області, але він знаходиться досить далеко від Дніпра і відповідно туди транспортувати птахів складно, особливо травмованих. У мене налагоджені контакти з реабілітаційними центрами, притулками, клініками, таким чином намагаюся максимально швидко та результативно допомогти птахам.
«ЛЮДИ ДЕДАЛІ ЧАСТІШЕ НЕ ПРОХОДЯТЬ ПОВЗ ТРАВМОВАНИХ ПТАХІВ»
— А з якими травмами найчастіше потрапляють до вас птахи?
— Це черепно-мозкові травми, переломи та стріляні. Саме стріляних дуже багато і в різних птахів, починаючи від голубів та ворон, і закінчуючи червонокнижними, рідкісними. Наприклад, постраждали від «стрілка» орел-могильник, у нашій області гніздиться їх лише дві пари, та орел-карлик. Його вдалося реабілітувати, але в природу не відпускали. Ми передали його у Харків, у «Фельдман Екопарк». До мене птахів привозять не лише з Дніпропетровської області, весь південний схід — мій. Виходять на контакт переважно через соціальні мережі. Також я співпрацю з дніпровськими притулками і зоозахисними організаціями, такими як «Пегас», «Вірність» та інші. От вони теж перенаправляють до мене птахів.
— Чи змінився світогляд людей щодо допомоги птахам?
— Так. Останнім часом є суттєві зміни. Люди крім фінансів, проявляють активність і у порятунку птахів, не проходять повз, везуть травмовану пташку за багато кілометрів, шукають, хто саме професійно поставиться до її лікування, реабілітації. На жаль, у нашому суспільстві ще існує практика тримати вдома хижих диких птахів як папужок. Діє і чорний ринок, для нього птахів виловлюють із природи у дорослому віці або ж «викрадають» із гнізд пташенятами. На це майже практично неможливо вплинути. Якщо зайдете на сайти з продажів, то там ви знайдете пропозиції купити хижу пташку, наприклад, сову чи яструба.
«ХОДЖУ ДО ШКІЛ ЗІ СВОЇМИ ПІДОПІЧНИМИ»
— Досить часто з’являється інформація, що птахи, які живуть у міських водоймах, парках, страждають через людей, а саме від їхніх добрих намірів нагодувати пернатих хлібом. Що ви можете сказати з цього приводу?
— До волонтерів Дніпра часто потрапляють птахи з забитим зобом. У жодному разі не можна годувати птахів хлібобулочними виробами. Для пернатих це не їжа. Пташка таким чином не відчуває голоду, їсть, але худне, відповідно вона не отримує необхідної енергії. У природі хліба немає, птахи харчуються, наприклад, планктоном. Крім того, порушується харчова поведінка, пташка не шукає їжу, а чекає, доки їй кинуть хліб. Так поводять себе і молоді особини. Якщо людина хоче нагодувати пташку, то краще це робити зерном. Про це розповідаю у школах під час зустрічей з учнями. Таким чином, крім волонтерства, займаюся просвітницькою діяльністю. Наприклад, діти молодших класів легко сприймають подібну інформацію. На уроки приходжу не сама, а зі своїми «підопічними», ділюся історіями порятунку та намагаюся донести, що птахи — це не іграшки, їм потрібен особливий догляд, харчування, захист і допомога.
— Я так розумію, порятунок птахів тримається на волонтерських засадах? Чи все ж таки існують якість державні програми підтримки?
— Ні, такого немає. Як варіант, можна створити громадську організацію і потім займатися пошуком фінансів від грантових організацій чи держави. Але для волонтера це фізично неможливо, адже всі ми працюємо в інших сферах, а порятунок — це просто добра місія. Це треба все покинути і займатися справами громадської організації. За кордоном інший підхід, там існують спеціалізовані центри та служби контролю. Відлов чи порятунок пташки відбувається значно простіше. Якщо на ваше подвір’я залетіла, наприклад, травмована пташка, ви, за можливості, визначаєте її вид, телефонуєте, і за пташкою приїде відповідний спеціаліст.
