Цього тижня у нашої рубрики «Що хорошого? Що поганого?» було своє «хороше»: їй виповнився рік. За цей період про своє ставлення до подій в Україні та за кордоном, про власні радощі та печалі розповіло чимало людей. Продовжуємо розмову далі. Про хороше та погане. Про те, з чого, власне, і складається життя.
Ганна СУМСЬКА, актриса:
— Приємні враження залишилися після візиту до київського Будинку кіно у вівторок, де проходить Тиждень українського кіно. Нас і наших друзів на показ свого фільму запросив режисер Олександр Муратов. Я задоволена тим, що на перегляд українських кінофільмів прийшло багато молоді. Взагалі радує, що люди йдуть на всі фільми: і документальні, і художні. Добре, що моя Олечка (актриса Ольга Сумська. — Ред. ) відвідала Стамбул. Радує, що її добре приймали (зокрема, мер міста), що її там шанують. Крім того, турецький посол був присутній на презентації фільму «Роксолана-2» у Будинку кіно в Києві. І засмучує те, що цей фільм зараз іде по російському телеканалу НТВ-Мир, а на українських каналах йому місця не знайшлося.
Йосип ЛОСЬ, доктор політичних наук, кандидат історичних наук, професор Львівського національного університету ім. І. Франка:
— Позитивне враження залишилося від Вербної неділі. Тiшить, що до новозбудованої церкви Святих Ольги і Володимира у цей день прийшло багато людей: у приміщенні було чотири тисячі осіб та надворі ще зібралося приблизно тисяч шість. Десять тисяч людей тільки в одній церкві! Відроджується наша віра.
Зі студентами на лекціях обговорювали періодичну пресу. До речі, відзначали, що газета «День» найкраще серед українських видань висвітлила українсько-польські відносини 1943-го року як з точки зору інтересів держави, так і з точки зору журналістської аргументації. У середу був на зібранні колишніх вояків УПА та політв’язнів. Наш координатор середнього і дрібного бізнесу Микола Мудрик зібрав гроші і до свята вручив кожному членові УПА по 60 гривень. Це — хороше. Були надзвичайно зворушливі моменти і знову згадалося, що на державному рівні (ваша газета також підтримувала цю ідею) питання щодо УПА донині не вирішено. Наші урядові чиновники роблять велику помилку, лишаючи цю справу на маргінесі. Що поганого? Сваряться політики. Сумно за біль багатьох людей через небажання наших політичних лідерів порозумітися. Набридли ці політичні ігрища! Погано, що не ставляться питання, в ім’я чого це все? Їздив по селах України — і що? Біль за те, що кожна друга сім’я у селі змушена когось відправляти на заробітки за кордон, що плачуть діти, бо за святковим столом не буде мами. Безробіття... Другий негативний аспект — освіта. Пригадую, кілька років тому в газеті «День» Євген Марчук сказав, що перш за все ми повинні піднімати нашу освіту, бо вона — наше майбутнє. Я теж бачу, що молодь хоче щось знати, хоче займати якісь позиції в житті. Треба урядові негайно щось робити! І йдеться не лише про зарплату. Йдеться про насадження невластивої нам американської моделі освіти.
Костянтин СТОГНІЙ, керівник Студії документальних фільмів і спеціальних проектів телеканалу «Інтер»:
— Спілкуючись із людьми, переглядаючи політичні програми, помітив у розмірковуваннях тенденцію, яку однозначно можу зарахувати до розряду «погано». Йдеться про реакцію на вбивство духовного лідера ХАМАС Ахмеда Ясина. Виявляється, багато хто переконаний, що в боротьбі з тероризмом всі способи годяться. Я дуже боявся настання цього моменту, оскільки часто буваю в арабських країнах. Їздив до Іраку ще до початку війни, й під час, і після. Був у Сирії, Палестині, Лівані. Але тоді всі розуміли, що війна — це війна, і жертви неминучі.
Тероризм на Землі існує споконвіку, і його так і не вдалося нікому досі викоренити. Бували, звісно, епохи, коли він затихав. Але це як у медицині: якщо грамотно лікувати хворобу, її можна припинити, а якщо здійснити необдумане хірургічне втручання, пухлина може розростися. Що, власне, ми й спостерігаємо в наш неспокійний час. Але, на жаль, не всі це розуміють. І як би ти не ставився до чужої релігії, вбивство духовного лідера не може бути виправдане. Зрештою, є міжнародний суд, інші організації, які можуть виносити судові рішення.
Що хорошого? Вдалося знайти час і відвідати Видубицький монастир, щоб поспілкуватися зі своїм духовним наставником — отцем Варлаамом. Зробив це напередодні Великодня, оскільки цього тижня я вилітаю до Сирії і Світле свято Воскресіння Христового відзначатиму в країні, де 90% населення сповідають іслам. Маю надію, що вони будуть до нас терпиміші, ніж ізраїльтяни до мусульманського лідера. Хоча, звичайно, розраховую, що на Великдень попаду до християнського храму, який знаходиться високо в горах неподалік від Дамаску, в місті Маалюля.