Ціну волі, звісно, важко виміряти в грошовому еквіваленті, та уряд спробував. Відповідно до постанови Кабміну від 31 січня цього року «Деякі питання соціальної підтримки осіб, звільнених з полону», колишні бранці «ОРДЛО» мають право на одноразову виплату у сумі 100 тисяч гривень. На це можуть розраховувати тільки ті, хто повернувся на свободу 27 грудня 2017 року та 24 січня цього року. Крім того, передбачалась розробка програми реабілітації заручників, їхній безоплатний медичний супровід, правова підтримка та навіть сприяння в отриманні житла. Проте для більшості звільнених бранців усе це залишилось обіцянками. Принаймні 100 тисяч гривень не отримав жоден екс-полонений.
Як писав «День», видавши відповідну постанову, уряд не прописав процедури, за якою можна отримувати ці кошти, те, яке міністерство за це відповідатиме. Управління соціального захисту на місцях не отримали від СБУ списки осіб, яким ці виплати взагалі передбачаються (див. матеріал «Двічі заручники», №60 за 5 квітня 2018 року).
Згодом уряд визначився, що розпорядником коштів буде Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, яке візьме на ці цілі орієнтовно 96 мільйонів гривень із програми «Заходи щодо захисту і забезпечення прав та інтересів осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок дій незаконних збройних формувань та/або органів влади Російської Федерації».
ГРОМАДСЬКІСТЬ ЗАБУЛИ
Ще один крок назустріч звільненим бранцям Кабмін зробив, прийнявши 18 квітня порядок використання згаданих 96 мільйонів гривень. Порядок передбачає, що гроші можна використовувати лише в двох напрямах. Перший — відшкодування вартості послуг із надання професійної правової допомоги для захисту і забезпечення прав та інтересів осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок дій незаконних збройних формувань, окупаційної адміністрації та/або органів влади РФ на ТОТ у Донецькій та Луганській областях (у тому числі заручників), осіб, які постраждали від терористичного акту, а також на тимчасово окупованій території України. Інший напрям — виплати одноразової грошової допомоги таким особам. Утім, це не покращило ситуацію кардинально.
«Проблема полягала в тому, що гроші не можна було використовувати без згаданого порядку, — пояснює Ольга Скрипник, голова громадської організації «Кримська правозахисна група». — 18 квітня несподівано для нас Кабмін затверджує нову постанову, яка зазначає, що кошти можна використовувати родичам як витрати на професійну правову допомогу. Тобто, нарешті, це може допомогти кримським бранцям отримати кошти на адвокатів. Але сьогодні це не діє. Бо, як ідеться в цій постанові, для цього треба затвердити положення про спеціальну комісію, яка затверджуватиме рішення, кого можна фінансувати, а кого ні. Такої комісії немає. Доки МінТОТ її затвердить, розробить це положення, мине час. Тобто цей пункт не працює взагалі».
«Ще є такий ризик: до згаданої комісії мають входити представники Мінфіну, Мін’юсту, МВС, Мінсоцполітики та СБУ, але жодного слова — про правозахисників і громадські організації, які, на відміну від різних міністерств, чотири роки ведуть цю проблему, спілкуються з родичами, працюють на окупованих територіях, вивчають матеріли справ, — продовжує Ольга Скрипник. — Тож логічно включити таких представників громадськості. Сьогодні найкраще було б, щоб МінТОТ створив робочу групу з експертами, щоб напрацювати це положення нормально, щоб воно взагалі не заблокувало видачу цих коштів».
«ПОЛІТИЧНІ ПЕРЕГОНИ СТВОРЮЮТЬ НОВІ ПРОБЛЕМИ»
Так само не розблокує нова постанова проблеми зі ста тисячами гривень. Як і раніше, на них можуть розраховувати лише бранці, звільнені 27 грудня та 24 січня. «А як же решта? Був звільнений Геннадій Афанасьєв, Ахтем Чийгоз, Ільмі Умеров, — звертає увагу Ольга Скрипник. — Чомусь прописана дуже вузька категорія тих, кому можна допомогти. І ця виплата розрахована на шість місяців від появи постанови, тобто до червня-липня. Часу залишається мало».
Чому державі не вдається навіть із другої спроби підтримати тих, хто пройшов сім кіл пекла в «ОРДЛО» чи окупованому Криму? Правозахисниця вбачає причину у відсутності компетентних фахівців. «Мало людей володіють цією інформацією, часто такі документи пишуть люди, далекі від проблеми. Чомусь не залучаються правозахисні організації, — резюмує Ольга Скрипник. — Є ще більш глобальна проблема: відсутність стратегії захисту людей на окупованій території. Кожне міністерство по-своєму уявляє, як їх захищати. Але немає єдиного бачення, координації між відомствами, співпраці з правозахисниками і родичами полонених, тому постійно маємо такі недосконалі документи. Крім того, весь час маємо політичне замовлення. Напевно, з цією постановою поспішали, щоб виконати обіцянку Президента про сто тисяч гривень звільненим полоненим, щоб якомога швидше це питання вирішити та не втрачати політичні рейтинги. Але вони зачепили інші проблеми, які не вирішуються. Тобто політичні перегони не впливають на якість постанов, а навпаки, створюють для людей нові проблеми».
