Астрологи стверджують, що діти обирають собі батьків на небесах, відтак «прилітають» до них. Щось ти забарився, сину. Щоранку, коли починає розвиднятися новий день, найперша моя думка — про тебе. Бо інакше — для чого жити, творити своє «Я» і свою справу? Мабуть, ти не квапився, бо хотів би народитися в новому тисячолітті, де погоду робитимуть люди з новим світлим мисленням. Як я тебе розумію! І завжди розумітиму. Ми будемо друзями, партнерами з тобою і твоєю мамою. Сподіваюсь, ти знайдеш її для нас?
Повір, сину, я — чоловік сильний, витривалий, надійний. Інакше не був би учасником антарктичних експедицій. 1997 року був заступником начальника у Першій українській морській комплексній антарктичній експедиції, забезпечував колег продуктами, спорядженням. Тобі буде цікаво подивитися відеофільми, які я знімав, почитати мої щоденники. Будеш здивований, коли прочитаєш гіркі рядки про фальшування святої справи. Декому хочеться «експортувати» з України навіть в Антарктиду розбрат та фальш. Коли я говорив про це на Комітеті Верховної Ради з питань науки і освіти, поважні учені мужі слухали мене мовчки, ніхто нічого не заперечував, але… За кілька місяців мене звільнили з Антарктичного центру « в зв’язку з реорганізацією». Але я не падаю духом. Моя самореалізація для добра України триває, мені не соромно за свої вчинки і слова. Пригадую, у перший рік незалежності України іноземні журналісти розпитували нас, депутатів міської ради: що потрібно, аби Україна стала справді демократичною державою? Колеги говорили про сильну економіку, сильну армію, про відновлення національної культури. Найважливіше, щоб українці мали почуття власної гідності, — відповів я, Кореспонденти зааплодували.
Мабуть, тобі буде смішно з того, що колеги твого батька бояться податківців навіть тоді, коли ні в чому не завинили. Якось головний податківець району запросив мене на серйозну розмову з приводу збитковості мого приватного підприємства. Але ж це — моя особиста проблема. Щиро кажучи, підприємець з мене поки що поганенький, та я не вчинив зла нікому, державі — поготів. Близько години ми вели розмову про податки і податківців, про життя і навіть про Антарктиду. Він слухав мене з повагою і дещо записував. Бо я перед ним не стелився, говорив на рівних, з гідністю.
Можливо, ти здивуєшся, але я люблю екстремальні ситуації. Тоді по-справжньому відчуваєш смак життя. Ти, сину, пересвідчишся разом зі мною: нагородою за життєві випробування є вірні друзі. З ними я бував у підводних експедиціях в Японському морі, ходив на козацькому вітрильнику до Середземного моря, подорожував по річках і горах. Ми мандруватимемо разом, вдивлятимемося в нічне небо і зустрічатимемо схід сонця. Я навчу тебе радіти з бджілки, травинки, роси. Ми вирушимо разом на Білий материк — Антарктиду. Я покажу тобі імператорського пінгвіна. Поведінка цього птаха начебто суперечить здоровому глузду: щоб вивести пташеня, пінгвін- мама відкладає єдине яйце у найхолоднішу пору — під час полярної зими. Пінгвін-тато одразу ж закочує дзьобом яйце собі на лапки і прикриває його, мов ковдрою, теплою складкою свого черевця. Потому матусі вирушають в море годуватися, а татусі, тісно притулившись один до одного, тупцюють на місці та виношують пташенят, жертовно голодуючи впродовж двох місяців. Імператорський пінгвін, як на мене, — ідеальний тато, справжній чоловік.
Я покажу тобі ще багато див і навчу бачити серцем. Бо головного очима не побачиш. Це Головне ми шукатимемо разом.
