Умовно її можна було б назвати «Парк юрсько-крейдяного періоду». Це кілька макетів-роботів, котрі імітують вигляд, розміри, рухи і навіть голоси звіроящурів далекої минувшини. Створили цих «ляльок-гігантів» полтавці: біолог, знавець палеонтології, викладач Полтавського педінституту Олег Руденко, його дружина Алла та інженер-електронник, керівник секції радіоелектроніки Полтавської станції юних техніків Володимир Галич. Почалася їхня робота над виставкою з одного-єдиного робота-тиранозавра. Тепер до експозиції входять величезна (правда, нерухома) бабка Стенодиктія — істота з родини первісних комах, кістки первісних ссавців, ну і, звичайно,«діючі моделі». Це згаданий вже тиранозавр-рекс, тарбозавр, дейноніх (обидва останніх — різновиди динозаврів-хижаків).
А ще в цій кімнаті є «тепле гніздечко», муляж первісного сімейного гнізда тиранозаврів із малюками. Відомо, що динозаври розмножувалися як птахи — несли яйця. В «обійсті» полтавського тиранозавра-рекса кілька таких яєчок і двоє вже вилуплених ящурят. Тиранозаврячі дітки теж роботизовані: вони повільно рухаються і нявчать, наче кошенята!
— Довго думали, якими голосами пищали (репетували, кричали?) малюки найстрашнішого у світі, за всю історію еволюції, хижака, — говорить Олег Руденко. — Ми аналізували «озвучення» відомого фільму Спілберга (а його в свою чергу «робили» палеонтологи зі світовим ім’ям). Ми вивчали голоси живих, сучасних рептилій. У тому числі — крокодилів, найближчих родичів динозаврів. Крокодилячі дітки, виявляється, квакають, мов жаби. Але ми не пішли шляхом точного копіювання крокодиленят. І те, що ви тепер чуєте, на нашу думку, найточніша імітація тиранозаврячого «виводка» — голосів і рухів.
— Олегу, скажіть, будь ласка, чому у вашій виставці переважно хижаки сімейства тиранозаврів: ваш тарбозавр і дейноніх наче рідні брати «рекса»?
— По-перше, не рідні. Це хижаки з різних континентів і різних епох. Тарбозавр, приміром, жив у нашій Азії, в крейдовому періоді, приблизно 67 мільйонів років тому. Ще зазначу: ми плануємо підготувати до експозиції ще летючого хижака — діючу модель робота-птеродактиля — і велетенського стегозавра, травоїдного ящура.
— У вашій теперішній колекції «опудало» тиранозавра виглядає доволі скромно. Набагато жахливіший величезний азіатський тарбозавр!
— Американці, котрі зняли «Парк юрського періоду», свого тиранозавра (цей ящур «родом» із штату Монтана) широко розрекламували. Насправді він не був найбільшим хижаком світу. Усі моделі виставки — в натуральну величину! Тож, бачите, наш тарбозавр об’єктивно був найбільшим, найжахливішим!
— Яка мета вашої виставки?
— Просвітницька. Ми прагнемо якнайбільше прилучити молодь до такої цікавої науки як палеонтологія, до пізнання історії біосфери Землі, її еволюції. Я і мої друзі — прихильники теорії Дарвіна і всіляко готові її пропагувати.
Ерудит, ентузіаст своєї справи Олег Руденко всім відвідувачам розповідає безліч цікавих речей. А тим часом у залі «Салюту» ревуть, кричать, б’ють хвостами і дико роззявляють пащі «майже справжні» динозаври далекої епохи.
