Звичайно, тримати в домі собаку або кішку корисно для душевної рівноваги й виховання в дітей любові до менших братів наших.
Однак трапляється, що домашній улюбленець нагороджує своїх господарів власними звіриними болячками, або провокує загострення алергічних захворювань, які вже були в людини, pravda.ru. Наскільки небезпечне спільне проживання людей та звірів?
«Ймовірність заразитися чимось від домашньої тварини, яку регулярно й добре годують, миють, вакцинують, обробляють від глистів і шкіряних паразитів, нікчемно мала», — вважає завідувач кафедри інфекційних хвороб Московської державної академії ветеринарної медицини та біотехнології ім. К. І. Скрябіна, доктор ветеринарних наук, професор Олександр Сидорчук.
Взагалі ж тварини хворіють приблизно 250-ю хворобами, з яких близько 150-ти можуть передаватися людині. Щоправда, для країн СНД цей перелік вужчає до 30 захворювань внаслідок природних і кліматичних умов. А головну небезпеку для нас представляють, передусім, тварини бездомні. Гладити й годувати вуличних тварин, грати з ними в жодному разі не можна!
Якщо ви влітку вивозили свого домашнього вихованця в село або на дачу, то тепер обов’язково потрібно позбавити його від глистів, обробити шампунем проти паразитів і перевірити, чи немає в нього трихофітії та мікроспорії. Ці шкіряні грибкові захворювання проявляються випадінням шерсті, характерними мокнучими плямами у вигляді скориночок із нальотом.
Не поспішайте вести улюбленця до ветеринара, якщо виявите, що в нього гарячий сухий ніс. Це абсолютно ні про що не свідчить. У собак ніс часто буває вологим і холодним, бо через відсутність потових залоз вони потіють через ніс і лапи. Адже й ми не ходимо круглу добу мокрі від поту. Стривожити господаря повинні виділення з носа або гнійні скориночки на ньому, а ніяк не його сухість.
За допомогою ветеринара потрібно обов’язково звернутися, якщо ваш вихованець пригнічений, відмовляється від корму, став млявим і малорухомим. Шерсть здорової тварини гладка, блискуча й не випадає (виключення — період линяння). Якщо її розсувати, на шкірі немає болячок, садна, рубців або гнійників. А з очей, вух, носа, рота та статевих органів немає виділень. Чим більше у тварини свободи простору, чим менше ви контролюєте, де він гуляє і з ким спілкується, тим швидше потрібно реагувати при появі тривожних симптомів.
Природно, потрібно мити руки після прогулянки з твариною, мити собаці лапи, періодично дезінфікувати місце тварини, кип’ятити, гладити підстилку. Вихованець повинен знати своє місце й визнавати правила, встановлені для нього господарем.
Якою б рідною не була улюблена тварина, їсти з ним з однієї миски й спати в одному ліжку не варто. У свідомості тварини повинне бути зафіксовано, що існують місця, на які накладене непереборне табу. Це обідній стіл, місця, де зберігаються продукти і чиста білизна, постіль».
Нарешті, потрібно знати, від яких тварин якими недугами можна заразитися.
Кішки, собаки: сказ, хламідіоз, лептоспіроз, герпес, аденовірусна інфекція.
Акваріумні рибки: мікози (ураження шкіри, луски, внутрішніх органів).
Папуги, голуби: орнітоз, хламідіоз, сальмонельоз, дерматомікози.
Черепашки: грибкові захворювання, туберкульоз.
Морські свинки, пацюки, миші: сальмонельоз, псевдотуберкульоз, туляремія, сказ.
Сільськогосподарські тварини: туберкульоз, лептоспіроз, сальмонельоз, сибірська виразка, псевдочума, сказ.
