Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Наслідки ковбойщини

Від поранень пластиковими кулями щороку втрачають зір десятки хлопчиків і дівчаток. Багатьом пістолети подарували люблячі батьки
2 жовтня, 1998 - 00:00

Фото Івана ТИМЧЕНКА

— Нині в нас на першому місці за травматизмом поранення
пластиковими кулями, — розповіла кореспонденту «Дня» Олена Лєпіхова, завідуюча
дитячим відділенням Київського центру мікрохірургії ока. — Саме після них
спостерігаються найтяжчі, найстрашніші травми. Тим часом іграшкові пістолетики
китайського виробництва можна вільно купити на будь-якому базарі й батьки
часто самі дарують їх дітям. Ці небезпечні іграшки з'явились у нас трішки
більше року тому й відтоді щомісяця до нас потрапляють мінімум п'ятеро
поранених дітей...

Більшість пацієнтів — хлопчики, вони зазвичай бавляться
небезпечними іграшками. Найчастіше вони потрапляють сюди з опіками, коли
намагаються виготовити бомбочки, порох, інші вибухонебезпечні речовини.
А жертвами стають ті, хто перебував поруч. Недавно привезли десятирічну
Наташу, котра на перерві випадково потрапилa в епіцентр перестрілки між
двома командами хлопчаків. У результаті її поранили пластиковою кулькою.
На щастя, Наташа встигла замружитися й удару зазнали стулені повіки. Відбулася
крововиливом.

Черговим лікарям нудьгувати не доводиться — пацієнтів везуть
і везуть із усіх куточків України. Огляд поранених — видовище специфічне.
Це либонь тільки дорослому можна сказати: «Сидіть тихо!». А коли десятирічний
бовдур штурхонячить ногами й верещить від болю, поруч повинні бути принаймні
четверо: один тримає ноги, другий — руки, третій — голову, четвертий оглядає.
Проте лікарі вже звикли. На моїх очах із повіки дівчинки буквально за кілька
секунд видалили стороннє тіло.

У 12-річної Олени інша біда — верхня повіка дівчинки потворно
деформована й майже затуляє зіницю. Це захворювання — птоз — досить поширене
серед дітей. Олену недавно привезли з Чернігівської області. Спочатку батьки
сподівалися, що гандж «мине сам», згодом чекали, поки дівчинка підросте.
«На жаль, на місцях багато хто не знає, що такі дефекти, як косоокість,
деформація повік сьогодні легко усунути, — каже Олена Петрівна. — Отож
і привозять до нас дітей з уже сформованим комплексом неповноцінності.
Ліпше зробити операцію у 5-6 років, до школи, аби дитина не зазнавала кепкувань.
Утім, в особливо складних випадках ми оперуємо й 1,5-2-річних малюків,
і ефект досить високий, у багатьох навіть не можна відрізнити проопероване
око від нормального. Єдине, від чого я хотіла б застерегти батьків — не
ризикуйте робити такі операції на місцях. Краще звертайтесь у великі центри,
як наш, де є і відповідні фахівці, і досвід роботи».

15-річна Катя — одна з постійних пацієнток. У неї вроджена
катаракта обох очей. На жаль, катаракта і глаукома зустрічаються дедалі
частіше. Ці захворювання неминуче призводять до сліпоти, тож вихід лише
один — операція. Близько року тому Каті успішно прооперували одне око:
зір удалося відновити до 90%. Тепер зробили операцію на другому. Дівчинка
спокійна й упевнена: «Я знаю, що після цього в деяких випадках зір відновлюється
навіть на 100%. Сподіваюся, що в мене саме такий випадок!»

Штучні кришталики тут імплантують дітям, починаючи з 4-х
років. Причому, попри матеріальні труднощі, центр продовжує робити це безплатно
геть усім дітям, незалежно від місця проживання. Зберегли й цілу низку
пільг: безкоштовне лікування всіх дітей-киян, дітей-інвалідів, й іногородніх
із такими патологіями, які не можуть виправити лікарі на місцях.

№188 02.10.98 «День»

При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»

Лариса НИКОНОВА, «День»
Газета: 
Рубрика: