Популярні коміки колись сказали, що «кролики — це не тільки цінне хутро». Але досі мало хто звертає увагу на аналогічні твердження щодо рослин, які нас оточують. Це не тільки затишок під кроною у спекотний день та овочі-фрукти, а й незчисленна кількість приємних і неприємних, улюблених і ненависних, сильних і ледь відчутних ароматів.
Нараховується близько двох тисяч рослин, які містять ефірні масла, — прозору, слабко забарвлену рідину із сильним характерним запахом. В них є різноманітні органічні та неорганічні речовини, які просто не можуть не впливати на фізичний, психічний, психофізіологічний стан людини. Спектр впливу цих масел на організм людини так само різноманітний: якісь речовини сприяють газообіну, інші впливають на тиск, ритм дихання, слух, якість зору, ще деякі змінюють м’язову силу й узагалі здебільшого позитивно впливають на фізіологію людини.
«Для людини роль запахів є другорядною, але нюхові подразники навіть невисокої інтенсивності не ігноруються мозком і певним чином відбиваються на характері його активності — перш за все це стосується настрою та деяких характеристик пізнавальних процесів, — розповідає молодший науковий співробітник Інституту фізіології імені П.Богача Сергій Крижановський. — Обробка «запахової» та «нюхової» інформації відбувається поза фокусом уваги, часто на підсвідомому рівні. Цікаво, що більшість незнайомих запахів спочатку сприймаються як неприємні, однак асоціативні зв’язки, які в подальшому з ними утворюються, мають позитивний характер. Проте вони можуть викликати й неприємні спогади. Наприклад, евгенол, що застосовується в стоматології, у багатьох людей викликає яскраво виражені відчуття занепокоєння або страху. Запахи, що пов’язані з пережитою раніше травмою, можуть повторно викликати елементи посттравматичних стресових розладів. У наркозалежних осіб запах запаленого сірника може суттєво посилювати відчуття потреби в кокаїні. Описано також «синдром хворої домівки», при якому, зокрема, певні запахи у людини асоціюються з погіршенням самопочуття та здатні його викликати».
У ході еволюції деякі структури нюхового аналізатора набули принципово нових функцій і, зокрема, стали компонентом системи, яку іноді називають «емоційним мозком». Склалася унікальна ситуація: в людини, що у своєму житті досить незначно використовує нюх, саме нюховий аналізатор має найбільш тісні та короткі зв’язки із мозковими структурами, що забезпечують її загальний стан, створення мотивацій, програми дій, уваги та пам’яті.
Своєрідне «навчання запаховому сприйняттю» починається ще до народження дитини. Система нюхового аналізатора починає функціонувати приблизно на тринадцятому тижні вагітності. Вже в цей час може відбуватися запам’ятовування специфічних компонентів амніотичної рідини, що певним чином залежать від складу їжі та діяльності організму матері. Як наслідок, іноді утворюються несподівані асоціативні зв’язки — дитині подобається запах тютюну, часнику тощо.
Можна припустити, що не тільки смакові характеристики, а й загальний вплив ефірних масел рослин, зокрема тих, які використовують як прянощі, були відомі й цінувалися здавна. Наприклад, Карл Великий «настійно рекомендував» європейцям вирощувати у своїх садах 73 декоративні рослини, серед яких були шавлія, тмин, естрагон, петрушка, селера, цибуля, любисток, кріп, фенхель, шафран та інші.
Нині уже будь-який медик скаже, що вдихання ефірного масла лимона чи м’яти призводить до зниження частоти пульсу та підвищення кров’яного тиску; часник, навпаки, збільшує частоту пульсу; валеріана, глід та собача кропива добре заспокоюють і майже не знижують тиск; іланг-іланг використовується при психоемоційних розладах: стресах, депресії, неврозах; базилік чудово допомагає при судинних та м’язових спазмах.
Загалом же дія запахів на людину, зокрема на її психофізіологічний стан залишає величезний простір для досліджень, експериментів, припущень і здогадок. І — величезну кількість способів застосування знайомих, звичних і досліджених наукою рослин.
