Напруження пристрастей у Криму, що триває вже близько місяця, трохи заспокоїв віце-прем’єр-міністр Олександр Кузьмук, який на нещодавній прес- конференції в Києві заявив, що «будівництво військового полігону на мисі Тарханкут — безперспективне і небезпечне». За його словами, на цьому мисі можна провести навчання і стрільби пересувними береговими ракетними комплексами ВМС, але небезпечно використовувати тактичні ракетні та зенітно-ракетні комплекси. Олександр Кузьмук, у минулому командуючий 32-м корпусом берегової оборони, що базувався у Криму, підкреслив, що для проведення навчальних ракетних стрільб тимчасово залишається полігон на мисі Чауда, а в перспективі такі вчення будуть проводитися на мисі Опук, який є більш безпечним і має умови для проведення стрільб зенітно-ракетними комплексами.
БАГАТИЙ ТАРХАНКУТ
Тарханкут — це регіон із м’яким, своєрідним кліматом, морськими і степовими просторами, унікальними піщаними пляжами та багатим історичним минулим. У античні часи район був щільно заселений скіфами і давніми греками, тому тут завжди працюють археологічні експедиції, знахідками не обділені й підводні археологи. Особливі кліматичні умови дозволяють відпочивальникам починати тут літній сезон у другій половині травня, а закінчувати — у жовтні...
А розбурхало громадську думку в Криму повідомлення про те, що Україна підписала угоду про розробку Прикерченської ділянки шельфу Чорного моря з американською компанією «Vanco International Ltd». Ще у квітні 2006 року Кабінет Міністрів затвердив підсумки конкурсу на розробку Прикерченської ділянки, в якому перемогла компанія «Vanco International». «Vanco» підписала контракт на використання бурильної установки компанії «Atwood Oceanics Pacific Ltd» для робіт на Прикерченській ділянці в період із серпня 2007 по січень 2008 року включно. Але тільки тепер договір про спільну роботу і розподіл продукції завізували віце-прем’єр-міністр Андрій Клюєв і президент «Vanco» Джин Ван Дайк.
У конкурсі взяли участь 17 компаній із семи країн світу. Від укладеної на 30 років угоди Україна чекає інвестицій більш ніж на 15 млрд. доларів США для геологічного вивчення і видобутку понад 200 мільйонів тонн вуглеводнів. Планується, що реалізація проекту забезпечить понад 200 млрд. грн. додаткових надходжень до бюджету і створення декількох тисяч нових робочих місць. Ресурси родовища, яке є предметом угоди, оцінюються у 10,8 млрд. кубометрів. Ділянка площею 12,96 тис. кв. км розташована в економічній зоні України на відстані 13 км від берегової лінії Керченського півострова. Успішна реалізація проекту на Прикерченській ділянці надр може сформувати реальне альтернативне джерело імпортним поставкам нафти та газу в Україну, сприяти енергетичній незалежності держави.
Угода, як повідомляли інформаційні агенції, передбачає спрямування 70% видобутих вуглеводів на повернення інвестицій. 30%, що залишилися, будуть розділені в співвідношенні 30% на 70% на користь американської компанії. Компанія збирається почати буріння на цій ділянці на початку 2008 року. Для проведення сейсморозвідки «Vanco» знадобиться приблизно два місяці.
... А ПО СУСІДСТВУ — СТРІЛЯЮТЬ
Розказую про це так докладно тому, щоб читачу було зрозуміло, як цей зовні цілком успішний процес натрапив на складну перешкоду. Виявляється, що через рік після тендеру з’ясувалося, що нафтогазоносна ділянка межує з районом стрільб одного з полігонів у Криму між Феодосією та Керчю, де він був розташований іще з радянських часів. Саме одного з тих, з якого, якщо вірити загальноприйнятій версії, і був збитий ізраїльський літак ракетою ще в той час, коли Олександр Кузьмук був міністром оборони України і особисто керував стрільбами. Крім того, за словами міністра палива та енергетики Юрія Бойка, Міноборони України виявило на шельфі мінні поля часів Великої Вітчизняної війни. Тому було заявлено, що Міноборони України планує перемістити ракетний полігон з-під Феодосії на інший кінець півострова — на мис Тарханкут, між Євпаторією та селищем Чорноморським. Відповідна постанова Кабінету Міністрів датована 20 червням цього року. У зв’язку з цим оборонне відомство надіслало листа голові кримського уряду Вікторові Плакиді з проханням надати дозвільні документи Державному агентству земельних ресурсів для виділення земельної ділянки площею 480 гектарів під полігон на мисі Тарханкут.
Треба сказати, що мис Тарханкут — це територія на північ від озера Донузлав, звідки декілька років тому вивезли військову базу. Цю територію надано тепер у розпорядження цивільної влади. Екологи відразу ж запропонували створити тут національний парк. На його освоєння претендує дуже багато структур.
Проти розміщення полігону на Тарханкуті виступила влада Чорноморського району, екологи та громадськість. Екологи заявляють, що зі створенням полігону ракетні стрільби будуть проводитися в безпосередній близькості від Євпаторії, яка намагається отримати статус цілорічного курорту та дитячої здравниці. Крім того, протягом декількох років громадські організації та місцева влада наполягають на створенні Національного природного парку «Тарханкутський».
«Наслідки забруднення курортних зон, населених пунктів, сільськогосподарських угідь, акваторій Чорного моря можуть бути так само непередбачуваними, як напрямок і сила вітрів, характерних для цієї місцевості. У разі впровадження в дію ракетного полігону така кліматична особливість лише розширить кордони забрудненої території», — заявляли організатори акції. Свої підписи проти розміщення ракетного полігону на мисі Тарханкут поставили жителі не тільки Криму, а й завдяки інтернету і Києва, Львова, Харкова, Москви, Кишинева, Ташкента, а також відомий мандрівник Федір Конюхів. У жовтні противники розміщення ракетного полігону на мисі Тарханкут провели акцію з очищення прибережної території від сміття. Як повідомив журналістам голова Оленівської сільради Юрій Щелок, на акцію зібралося близько 100 чоловік. «Люди пішли під воду, пройшли морем і прибрали залишки сміття, яке нам залишилося від літа. Але якщо там буде полігон, про сміття вже говорити не доведеться», — переконаний сільський голова. Він підкреслив, що противники розміщення військового полігону своє первинне завдання вбачають у тому, щоб «прокричати голосніше». «Позиція така — звернутися в усі офіційні органи. Головна проблема — прокричати, щоб Кабінет Міністрів не підписав який-небудь цікавий папір. Потім ми будемо працювати з новим складом і Верховної Ради, і Кабміну, оскільки зараз незрозуміла реакція офіційної влади. Ми готові зібрати людей, перекрити дороги, але поки немає офіційної реакції влади, не має сенсу це робити. І на Чауді (нинішнє розташування ракетного стрільбища у Східному Криму) не повинно бути ракетного полігону. Якщо там почнуть видобувати нафту, нехай половину відсотка виплачують і проводять стрільбища на російських полігонах», — підсумовує сільський голова.
За словами Юрія Щелока, спочатку Кабмін планував перенести на Тарханкут не тільки ракетний полігон, а й Багеровський радіоактивний могильник. «Коли ми отримали першу інформацію з Кабміну, вона була комплексною — і про полігон, і про могильник. Прибрати одне і залишити друге було б нелогічним. Але тоді виникне питання з приводу перевезення радіоактивних відходів територією всього Криму. Повинна бути якась реакція і від МНС з цього приводу», — вважає Юрій Щелок.
НАФТОВА ПРОПАГАНДА
Паралельно у Криму активно розгорілися дві пропагандистські кампанії. Нафтовики доводили, наскільки корисним для України може бути розробка і видобуток нафти на чорноморському шельфі, а екологи і громадськість зі свого боку — про те, наскільки небезпечним може бути для Криму перенесення військового полігону зі сходу півострова на його захід, як і про те, наскільки видобуток нафти несумісний із курортом.
Міністр оборони України Анатолій Гриценко в одному з інтерв’ю зазначив, що оборонне відомство не ініціювало перенесення військового полігону «Чауда», який розташований біля Феодосії, на мисі Тарханкут. «Коли урядами приймалося рішення про надання в розробку шельфу Чорноморського узбережжя, на кожному з цих етапів Генеральний штаб і Міністерство оборони висловлювали свої застереження, щоб у цю зону не потрапив полігон, який ми зараз використовуємо», — підкреслив він. У свою чергу Верховна Рада Криму ухвалила рішення про розробку комплексного плану розвитку Східного Криму, і, за задумами проектантів і екологів, регіон буде розвиватися як промислово-транспортний і курортний.
За даними Кримської республіканської асоціації «Екологія і світ», Рескомприроди розглядає пропозиції кримських учених про відведення території Тарханкуту під національний природний парк. Внаслідок цього депутати Оленівського й Окунівського сільських рад автономії на своїх позачергових сесіях ухвалили рішення не допустити створення військового полігону на Тарханкуті.
Деякі кримські аналітики вже неодноразово запитують себе — чи не є активні протестні дії екологів лише акціями проти України, які інспіровані проросійськими силами для стримування розвитку Криму в той час, коли Росія всі свої прилеглі території та їхню інфраструктуру активно розвиває, не піклуючись про ту шкоду, яку вона може завдати природі, зокрема Криму, який розташований поряд. Так, на вимогу екологів на початку 90-х років минулого сторіччя припинено будівництво та розкрадено обладнання Кримської атомної станції, яка побудована на 80%, і якби вона була завершена і дісталася Україні, то наша країна сьогодні не була б у такому жорсткому енергетичному цейтноті. Вже останніми роками на вимогу екологів Президент Ющенко відзначив проектування могутнього контейнерного — отже, практично екологічно безпечного! — порту на Донузлаві, хоча Росія на Кубані будує декілька портів, зокрема термінал для транспортування аміаку та інших небезпечних хімічних речовин на мисі Залізний Ріг, шкідливий екологічний вплив якого згідно з розою вітрів буде поширюватися і на Крим. Припинено і проектування порту на озері Тобечик під Керчю. У зв’язку з цим багато експертів заявляють, що Україна вже безнадійно програла Росії транспортне змагання на Чорному морі.
Аналогічна ситуація і з видобутком нафти на чорноморському шельфі. Як відомо, Росія сама була не проти укласти про це контракт з Україною, однак тендер виграли американці, яких росіяни не люблять, а тому протести екологів проти перенесення полігону з мису Чауда, хоч як крути, — це щаслива для росіян можливість якщо не зірвати, то затягнути початок видобутку Україною нафти в Чорному морі, а значить, продовжити або закріпити нашу залежність від російських постачальників енергоносіїв.
ЧОРНЕ МОРЕ ЗАДИХАЄТЬСЯ
Екологи виступили і проти видобутку нафти в Чорному морі. Голова Кримської республіканської асоціації «Екологія і світ», голова Кримської академії наук Віктор Тарасенко заявив: «На жаль, навіть наявність високих технологій у високорозвинених країнах не уберігає їхні рекреаційні ресурси. Там, де працює нафтокомплекс, люди не хочуть відпочивати. Хай то буде Поволжя, Баку, Емірати», — відзначає Віктор Тарасенко. За його словами, екосистема Чорного моря перебуває в такому критичному стані, що будь-які додаткові промислові виливання, позаштатні ситуації під час розвідки та видобутку нафти можуть значним чином змінити ситуацію на гірше. На його думку, перш ніж розвивати видобуток енергоносіїв, необхідно зважити все «за» і «проти», особливо «з урахуванням того, що у нас є проблема колосального забруднення, сірководневі процеси, величезний стік з Європи через Дунай і Дніпро — і все це в цьому маленькому, закритому морі, що повільно відновлюється».
Він розповів, що на знімках із космосу діючих веж в Азовському морі видно величезні ареали забруднення, які фіксуються навколо районів газовидобутку. «Продуктивність басейну на порядок впала за останні 15 років, під загрозою азовські дельфіни, реліктом став тюлень-чернець, — це тривожні симптоми того, що ми мислимо у неправильному напрямі. Необхідно зберігати екосистему, природу, розвивати альтернативну енергетику, підтримувати біологічну різноманітність», — заявляє еколог.
У Міжнародний день захисту Чорного моря зелені партії й політичні рухи країн Чорноморського регіону зробили заяву, в якій серед низки основних загроз називають забруднення моря неочищеними стічними водами, азотом, надмірний риболовецький промисел і корупцію державних службовців. Під заявою свої підписи поставили лідери зелених партій й політрухів України, Росії, Молдови, Грузії, Болгарії, Румунії й Туреччини. За даними Віктора Тарасенка, в цьому році Україна головує відразу в двох міжнародних Чорноморських організаціях — в Комісії із захисту Чорного моря від забруднення, який є керівним органом Бухарестської конвенції, й в Організації Чорноморського eкономічного cпівробітництва.
У Мінприроди України вважають, що це не тільки підтверджує «позитивний міжнародний імідж України і високе довір’я світової спільноти до нашої країни, а й свідчить про її активну позицією в процесах формування регіональної природоохоронної політики відносно Чорного моря». Кримські екологи вважають, що десятиріччя дії Стратегічного плану дій із захисту Чорного моря не принесло відчутних результатів. У порівнянні з попередніми трьома десятиріччями життєздатність Чорного моря істотно погіршилася. Через перевищений вміст нафтопродуктів у водах Чорного моря близько 160 видів фауни, які в ньому мешкають, перебувають на межі вимирання. За даними першої виданої «Морської Червоної книги» і результатам дослідження забруднення водоймищ нафтопродуктами, в карті небезпечних регіонів Чорне море посідає одне з перших місць за кількістю відходів...
Схоже, що Україна з усіх цих трьох питань — розміщення полігонів, видобутку газу та нафти в Чорному і Азовському морях, розвитку курорту — потрапила в досить складну ситуацію. Шукати відповідь на ці питання повинні фахівці, виходячи із загальнонаціональних інтересів із урахуванням досвіду сусідніх країн: якщо ми відстали в одному, це не означає, що треба здавати позиції в усьому.
