Кілька днів тому особисті справи привели мене до Херсонського державного університету. Зайшовши до приймальні проректора з наукової роботи, одразу помітив газету зі знайомою обкладинкою. Молода дівчина читала «День». Я вирішив поцікавитися, як видання потрапило до її рук і чим зацікавило. Катерина Бутрій — спеціаліст із обробки інформації — розповіла мені, що про газету «День» дізналася в Інтернеті, а згодом вирішила придбати і почитати друковане видання.
— Сильне враження на мене справила стаття із останнього п’ятничного номеру під назвою «Лист читача «Дня» викликав дискусію». Читаючи відгуки відомих громадських діячів і просто освічених людей із різних регіонів країни, я також замислилась над питанням: що може зробити простий громадянин, котрий прагне приєднання до ЄС? І ось що мені спало на думку. Оскільки працюю в освіті, то ця галузь мене хвилює найбільше. Гадаю, що нам треба плекати талановитих викладачів і студентів, реалізовувати їх потенціал, але в той же час бути жорсткими у відборі таких людей.
Нам життєво необхідно зберегти свою унікальність у світі! Для цього, перш ніж стати європейцями, станьмо принаймні українцями. Як у Ірванця — спершу полюби своє українське, а вже потім висловлюй свої сентименти оклахомам, небраскам та техасам. Не відмовлятися від своїх звичаїв, своєї віри. Шукати відповідь у собі, а не в підручнику географії. «Ти сам собі країна — зроби порядок у своїй голові». Позбудьмося власних протиріч, не несімо в собі жодних заздрощів і нарікань. Навчімося мати внутрішню свободу і поважаймо особисту свободу співвітчизників та громадян своєї країни. Будьмо толерантними, навчімося мислити своєю головою, а не приймати чужі постулати за істину.
Не хотілося згадувати про політику, але не можу, адже вважаю, що нам пора прозріти і зрозуміти, що нинішня влада — це зло. Кожен мусить зрозуміти, яка влада потрібна нині нам, котрі цінності він сповідує і захищає. І тільки прийнявши їх, обравши політиків (адже європейське співтовариство напружено ставиться до чинної влади, а не до пересічного українця), які їх відстоюють (а не декларують), житимемо в суспільстві, до котрого прагнемо.
Завжди залишаймося позитивно налаштованими. Усміхнені українці самі собі є запорукою успіху і самоінтеграції у європейське суспільство. І після цього всього хто нас таких не захоче?!
