Виявлено зірку, маса якої більш ніж у 300 разів перевищує масу Сонця, що остаточно перевертає уявлення астрономів про те, наскільки великими бувають зірки. Адже раніше вважалося, що вони можуть бути важчими за Сонце не більше ніж у 150 разів.
Останні розробки в сфері астрономічних спостережень і потужний комплекс восьмиметрових телескопів VLT (Very Large Telescope, у перекладі з англійської — «дуже великий телескоп») Європейської південної обсерваторії (ESO), яка розташована у Чилі, дозволили астрономам добитися нових успіхів у дослідженні космічного простору.
Вивчаючи на цьому інструменті два молодих скупчення зірок (NGC 3603 і RMC 136a) і використовуючи архівні знімки з космічного телескопа імені Хаббла, професор астрофізики з Університету Шеффілда Пол Краутер і його колеги виявили декілька дуже примітних зірок. Результати їхньої роботи опубліковано в Monthly Notices of the Royal Astronomical Society.
Усі вони більш ніж у сім разів гарячіші за Сонце (їхня температура становила 40 000 К), їхній радіус перевищує сонячний у декілька десятків разів, а за яскравістю ці зірки більші за наше світило у декілька мільйонів разів.
Одна з цих зірок, R136a1, є найбільшою зіркою, яку коли-небудь спостерігало людство.
«На відміну від людей, такі зірки народжуються великими й втрачають масу, в міру того як дорослішають, — коментує відкриття Пол Краутер. — Трохи більше одного мільйона років назад зірка R136a1 уже перебувала в «середньому віці» і втратила більше 50 мас Сонця».
Моделювання показало, що поточна вага цієї зірки становить 265 мас Сонця, а при народженні вона була важча за Сонце в 320 разів!
Як говорить астрофізик Рафаель Хірші з Університету міста Кіль (Велика Британія), якби в Сонячній системі замість Сонця опинилася зірка R136a1, то тривалість одного оберту Землі по своїй орбіті скоротилася б до трьох тижнів, але найголовніше — планета піддалася б потужному ультрафіолетовому випромінюванню, яке зробило б неможливим життя на ній.
Своєю роботою британські вчені встановили нову «верхню межу» ваги зірок, яка тепер становить фантастичні 300 з гаком мас Сонця. До цього вважалося, що максимально можлива маса зірки не може перевищувати сонячну більш ніж у 150 разів, бо інакше в зірці не можуть відбуватися ядерні реакції й сама вона буде нестійкою.
Але, мабуть, є деякий механізм, який дозволяє існувати великим зіркам хоча б декілька мільйонів років.
«Або вона спочатку народилася такою великою, або дрібніші зірки злилися для її утворення», — припускає Пол Краутер.
Для порівняння нагадаємо, що вік нашого Сонця становить близько 10 мільярдів років.
Характерними особливостями таких дуже великих зірок є значна яскравість і потужний «зоряний вітер» — виділення речовини зірки, за рахунок якої, зокрема, R136a1 втратила уже близько 50 мас Сонця.
Згідно з сучасною теорією еволюції зірок, світила масою від 8 до 150 сонячних мас завершують своє життя вибухом наднової (або гіпернової, якщо йдеться про зірку масою більше 100 сонячних мас), залишаючи після себе нейтронну зірку або чорну діру. У астрономів є серйозні підстави вважати, що як гіпернові вибухають так звані «наднові, нестабільні до утворення електрон-позитронних пар» (pair-instability supernova). У астрономів є на оці «кандидати» в такі зірки, про що «Газета.Ru» писала уже неодноразово.
Але доводиться визнати, що поки астрономи далекі від здобуття відповідей на багато цікавих запитань, які стосуються різноманітності зірок і їхньої еволюції.
Тим більше, що виявлення гігантської зірки R136a1 все-таки є, швидше, великим успіхом. «Оскільки такі «монстри» рідкість, малоймовірно, що рекорд цієї зірки буде побито найближчим часом», — підсумував Краутер.
