Уже три місяці Микола Фадєєв допомагає бійцям АТО, які проходять лікування та реабілітацію у Вінницькому військово-медичному центрі. Завдяки його перукарським навичкам бійці виглядають стильно і красиво. Вдень він працює у салоні-перукарні, а ввечері йде до госпіталю, щоб підстригти чи поголити хлопців. Розповідає, що почав займатися цією гарною справою за порадою подруги, журналіста й волонтера Аріни Кантоністової. Саме вона запропонувала Миколі підстригти поранених бійців після того, як до Вінницького військового шпиталю доставили черговий санітарний борт.
«Я перукар-універсал, вмію гарно стригти і цим можу допомогти нашим захисникам. Тому коли Аріна сказала мені, що було б добре привести в порядок зачіски хлопців у військовому шпиталі, я погодився, — розповідає Микола. — Назвати це волонтерством чи благодійністю язик не повертається, це просто гарна справа, яка робить наших захисників красивими. А вони цього достойні».
Перукар пригадує, коли він вперше приїхав до госпіталю, хлопці не сподівалися, що їх прийшов стригти професійний майстер. Скромно казали: «Мене машинкою як-небудь», «Якомога більше знімай, щоб на довше вистачило», та коли оглядали результат роботи в дзеркалі, раділи і дякували. Порахувати, скільки годин Микола провів у госпіталі, нереально. Не може сказати перукар і про кількість своїх поранених клієнтів, бо щойно волонтери телефонують і повідомляють, що прибув черговий борт, Микола їде в госпіталь.
«На передовій за зачісками хлопців ніхто не дивиться — на це немає часу і можливостей. Тому намагаюся навідуватися хлопців періодично, заглядаю і до тих, кого стриг три тижні чи місяць тому, адже вони заростають і зачіски треба формувати знову. Хочеться, щоб навіть на лікарняних ліжках наші бійці були гарними, бо вони роблять заради нас неймовірні речі, — переконує Микола. — Дехто має бороду чи вуса, за якими також треба доглядати. А якщо бородачам мають робити операції, то волосся з обличчя треба зняти, бо воно може заважати при накладенні наркозної маски».
Дівчата, госпітальні волонтерки, роботою перукаря не натішаться. Розповідають, що біля нього часто вишиковується черга. Поранені бійці чекають на візити Миколи і вже мріють, як можна змінити свій імідж. На кожну зміну зовнішнього вигляду одного бійця перукар витрачає в середньому півгодини. Одразу після стрижки він пропонує оцінити свою роботу і подивитися у дзеркало. Без посмішки не обходиться. І це найвища плата Миколиної роботи, бо можливість підняти настрій бійцю, який має травмовану ногу чи взагалі прикутий до ліжка, перукар вважає безцінною.
