З першого січня 2011 року в громадян України буде днів чотири-п’ять на те, щоб виконати свій громадянський обов’язок — сплатити за житлово-комунальні послуги. Кілька мільйонів громадян кинуться у поштові відділення (як правило, в обідню перерву) — і можна уявити, який створиться ажіотаж! Адже мало хто захоче сплачувати пеню за прострочення оплати ЖК-послуг, які нараховуватимуться після 15 числа щомісяця. Хоча її розмір — 0,01% за один день (якщо за двокімнатну квартиру оплата, приміром, 240 гривень, то за один день — 2 гривні 40 копійок), але все одно шкода грошей. За це можемо подякувати Президенту Віктору Януковичу, який підписав прийнятий Верховною Радою закон про поновлення стягнення пені за прострочення оплати житлово-комунальних послуг. Відповідно до цього закону, з 1 січня припиняється чинність закону «Про тимчасову заборону стягнення із громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги».
Треба нагадати, що Верховна Рада заборонила стягувати пеню в таких випадках ще 1996 року, коли в Україні масово поширилася практика затримувати виплату зарплат і пенсій. І от би з цього починали! Адже, за інформацією міністра соціальної політики Василя Надраги, нині заборгованість по заробітній платі в Україні складає аж 1,2 мільярди гривень (за даними Держкомстату — 1,3 млрд), втім, вона «скорочується». Скорочується — це якщо порівнювати із березнем, коли заборгованість складала 1,7 мільярда. Владі було б правильно взагалі ліквідувати всю заборгованість, а тоді, якщо вже так хочеться, братися за встановлення пені.
Щоправда, уряд обіцяє ліквідувати цю заборгованість до квітня 2011 року. Як повідомляє провладний інтернет-ресурс, «окремим рішенням Рада доручила Кабміну протягом I кварталу 2011 року забезпечити ліквідацію заборгованості із зарплати на підприємствах всіх форм власності й надати відповідну інформацію в парламент до 1 квітня 2011 р.». Але, можливо, потрібно було робити якраз навпаки? За людей нібито заступився голова Верховної Ради Володимир Литвин, який заявив, що якщо це доручення Кабінет Міністрів не виконає, то парламент знову повернеться до питання пені за прострочення оплати житлокомпослуг і «розгляне доцільність її існування».
Свою ініціативу Кабмін мотивував тим, що через відсутність санкцій за несплату житлово-комунальних послуг підприємства ЖКГ «не мають можливості застосовувати дієві заходи для зменшення заборгованості населення за спожиті послуги». Тобто ні опалення відключити, ні воду (втім, чому — є й такі випадки, коли узимку відключають опалення, зокрема й у столиці). Також урядовці запевняють, що поновлення пені не вплине на соціально незахищені верстви населення, оскільки вони отримують субсидії й учасно розраховуються за спожиті послуги. Це — також сильне узагальнення, тому що непоодинокими бувають випадки, коли пенсіонеру не вистачає пенсії, аби не тільки прожити за неї, а ще й оплатити комунальні послуги (про це — далі текст).
А українці ж скоро зіткнуться з усіма неприємностями, які супроводжуватимуть процедуру сплати. Поламані, прогнилі поштові ящики, у яких не завжди дочекається на тебе твоя квитанція, невчасність доставки цих квитанцій, черги в приміщенні, де сплачуються комунальні послуги (а якщо хтось неуважний зіпсував квитанцію — чекати цілий місяць на наступну?). І якщо в Києві чи Донецьку оплату ЖК-послуг можна зробити через інтернет, то у Білій Церкві, наприклад, про це навіть не чули. Виходить, нікуди не дінемося від «покращання життя вже сьогодні»...
Задекларовані в планах реформування житлово-комунальної галузі односторонні заходи з посилення відповідальності споживачів цих послуг перед їхніми постачальниками влада здійснює неухильно. Хоча і тепер споживачі послуг житлово-комунального господарства абсолютно безправні перед їхніми постачальниками. Показаний нещодавно на одному з телеканалів сюжет про пенсіонерку з Тернополя, котру комунальники змусили оплачувати не надані їй послуги, в черговий раз це підтвердив.
Отримуючи зовсім малу пенсію, пані М. просто не могла оплачувати рахунки за опалення власної квартири. Накопичувати борги вона теж не хотіла. Тому зі своїх мізерних статків найняла слюсаря, котрий «відрізав» батареї опалення. Бідолашна навіть подбала про теплоізоляцію труб опалення, котрі проходили через її квартиру, щоб її не звинуватили в споживанні навіть таких мікроскопічних порцій тепла. І можна лише уявити її розпач та прикре здивування, коли з її пенсії почали стягувати «борги» за спожите тепло, якого вона вже навіть не могла отримати.
Цей парадокс пояснив начальник місцевої теплопостачальної компанії. Він заявив, що пані М. могла від’єднатись від тепломережі лише в разі переходу на індивідуальне опалення. Відповідного паперу нема, тому М. числиться як споживач і буде платити!
Більше всього в цій історії вражав спокій цього випещеного, добре вбраного комунального чиновника. Його обличчя на телеекрані навіть не поворухнулось, коли він прирік М. платити за товар, котрий вона не отримує. Докорів сумління від того, що таким формальним підходом малозабезпечена пенсіонерка приречена на крайні злидні, теж не спостерігалось.
А чи могло бути інакше? Адже М., як і мільйони інших споживачів послуг ЖКГ, входить у харчовий ланцюжок і цього добродія, й тисяч таких же, як він. Більше того, для цих панів будь-який попуск «споживачам-дисидентам» може закінчитись чергою в Центрі зайнятості. Адже високі ціні на газ, застарілі технології, безгосподарність та роздуті штати неможливо перекласти на обмежену кількість жертв. Не так давно в райцентрі Приморськ Запорізької області вирвались з теплового кріпацтва та перейшли на автономне опалення 60% мешканців багатоквартирних будинків. У результаті для тих, хто залишився в тепловому ярмі, вартість опалення одного квадратного метра житлової площі тепер сягнула 25 гривень!
Хоча випадок з пані М. і кричущий, але він не унікальний. Навпаки, мільйони українців платять за дахи, котрі не ремонтують, ледь теплі батареї опалення, неметені з минулого століття під’їзди, затоплені фекаліями підвали, житло, яке розвалюється на очах. Адже ніяких важелів впливу на постачальників неякісних житлових послуг мешканці не мають. Звернення з позовами до суду потребує коштів та часу, яких у населення просто нема. Навіть і процедура фіксації неналежної якості послуг настільки залежна від доброї волі комунальників, що довести це майже неможливо. Кілька років тому в Запоріжжі обласна прокуратура в судах намагалась змусити комунальників повернути мешканцям одного з районів міста 36 мільйонів гривень за тепло, яке не було надане. Безуспішно. Виявилось — щоб зафіксувати недостатню якість опалення, мешканці всього цього району мали були покинути працювати і кожного дня складати відповідні документи.
На жаль, влада нічого не робить для того, щоб збільшити відповідальність комунальників перед споживачами. Навпаки, виглядає все так, що вона переймається лише збільшенням залежності населення. Минулого тижня у Верховній Раді коаліція провладних фракцій прийняла рішення про стягнення пені за борги по ЖКГ. І тепер завдяки цьому з Нового Року пані М. змушена буде платити ще й пеню за неспожите тепло. У злиденної пенсіонерки заберуть ще трохи грошей, котрих би їй вистачило на кілька паляниць хліба!
А ще ж можна згадати «судовий наказ», котрий не так давно почав діяти. Згідно з цією процедурою кредитор в суді, навіть без присутності боржника, зможе добитись рішення про вилучення майна за борг (навіть за уявний).
На перший погляд, таке реформування галузі виглядає іраціонально. Адже навіть якщо ввести смертну кару за борги по ЖКГ, це не змусить комунальників економити ресурси, зменшувати видатки. Навпаки, це лише законсервує нинішнє становище, коли вони зацікавлені лише у збільшенні тарифів.
Проте такі заходи перетворять надання послуг в житловій сфері у високоприбутковий бізнес, в якому постачальник буде диктувати споживачу свої кабальні ціни та умови. А 45 мільйонів українців перетворяться в об’єкти неконтрольованого визиску.
І, схоже, в деяких головах такі плани існують. Інтернет-сайт «Комментарии», посилаючись на наявний у них документ, розмістив інформацію, що в Кабміні готується законопроект, що дозволить приватизувати комунальні підприємства, які постачають населенню тепло та воду. При цьому інвесторам навіть передаватимуться в довгострокове користування міські водогінні, теплові та каналізаційні мережі!
У разі ж прийняття нинішнього проекту Житлового кодексу реальністю стане виселення українців з їхніх помешкань. Чи то з міркувань суспільної потреби, чи з огляду на «аварійність» житла, за борги. Тоді справді надання житлових послуг з прибутковості зможе посперечатись із наркоторгівлею.
Але, разом з тим, варто пам’ятати, що за опитуванням, проведеним Інститутом ім. Горшеніна, 69,1% українців виступають за посилення відповідальності працівників ЖКГ за їхню роботу. А 79,4 % їх — проти виселення боржників зі квартир та конфіскації їхнього майна. Невдоволені введенням пені 78,5% споживачів.
Крім того, реформаторам варто врахувати, що майже 60% українцям дуже важко знайти кошти на оплату послуг ЖКГ навіть за нинішніми тарифами. І збільшення цих видатків вкрай негативно вплине на їхній добробут.
Також, можливо, їм буде цікавою доля їхніх попередників, поляків, котрі у XVIII столітті теж проводили вкрай непопулярні в українського населення економічні та соціальні реформи на Правобережжі? Тож хай читають історію України. Навіть у викладі польських авторів. Але обов’язково той розділ, де мова йде про Коліївщину.
