Добре відпочивати влітку на дачі! А якщо вона ще й розташована неподалік від річки чи озера — ви щаслива людина: пляж, риболовля, пікнік приємно урізноманітнять відпочинок. Проте, почекайте радіти. Як свідчить сумна практика, вас можуть просто не пустити до омріяного ставка. Хто? Ваші сусіди по дачі.
«ЧИЯ ЗЕМЛЯ? КАЛИТЧИНА!»
Щоліта киянин Юрій О. приїздить відпочивати до батьків на Черкащину. Мальовничі береги Дніпра й річки Золотоношки, водоканал, наповнений джерельною водою — усе це розташоване в одному місці —поблизу села Чехівка Чорнобаївського району. Щоправда, дніпровські пляжі упродовж усього літа щільно окуповані наметами «диких» відпочиваючих, а неподалік берегів каналу й Золотоношки виросли, немов гриби після дощу, дачні кооперативи. Та в гостинної природи місця й затишку вистачає на всіх.
«Отут я бігав ще пацаном, тут взимку катався на ковзанах, тут учився пірнати, тут рибу ловив руками. А вода ж була чиста-чиста, джерельна», — вже вкотре розповідає зачарованим онукам батько Юрія, прямуючи з сім’єю на берег каналу поблизу дачного кооперативу «Чайка». — Покажу вам свої улюблені місця». Та от, коли до берега залишилося небагато, і вже видно було верби над водою, уся галаслива компанія наштовхнулася на два шлагбауми, що перекривали вихід на берег ...
Чималі замки на загорожах не залишали сумнівів: на відпочиваючих тут не чекають. З-за паркану ошатного будинку, розташованого поблизу берега, вийшла роздратована жінка Світлана й запропонувала неочікуваним гостям «забиратися подобру-поздорову». Щоправда, після вмовлянь і переконливих прохань поблажливо відкрила шлагбаум, аби машина, на якій їхали від сусіднього села до берега незвані гості, змогла розвернутися і виїхати назад (неподалік дачі встановлено саморобний знак «Розворот заборонено»). Жінка пояснила, що вихід до берега мають лише дачники-мешканці цієї вулиці. У кожного є свій ключ від шлагбауму. І хоча берег не входить до меж садово-городних ділянок (ці землі належать державі), дачники, схоже, вважають їх своїми.
І дійсно, хазяйською рукою на березі ставка нагромаджено кучугури землі, облаштовано купальню із сходами, перекопано берег так, що й води не видно. «Такі люди, як я, наведуть тут порядок! — гордо аргументує своє хазяйнування на державних землях пан Володимир, чоловік пані Світлани. — А ви щось зробили для того, щоб тут відпочивати?»
...Сім«я пана Юрія змушена була повернутися додому. Нібито й сумний кінець історії, а з іншого боку — щасливий. Адже дачники могли б по-різному навести порядок на облюбованих землях. Наприклад, обстріляти «чужинців» із зброї , як це зробив колишній нардеп Лозинський.
ГОСПОДАР ЧИ ОКУПАНТ?
Пенсіонер пан Олег, господар прибережної дачі в сусідньому кооперативі, так пояснює власну «окупацію» шматка прибережної землі: «А хто збідніє від того зайвого клаптика городу! Зате підтримується порядок! Та таких як я тут багато. Це не злочин! Ви подивіться, як крадуть в державі! Ми порівняно з тими, хто наверху — чесні люди!»
Натомість пан Володимир погодився, що порушує закон, і скептично зауважив « А хто його не порушує? Я людина аполітична, та якби мені дозволили — навів би лад і в країні!» Він пригадав, що раніше поруч із берегом каналу, прямо під парканом його дачі, знаходилося сміттєзвалище і він за власні кошти винайняв місцевих селян, які розчистили смітник.
Це, безумовно, добре, та є кілька «але». Цікаво, чи робив би усе це наш співрозмовник, якби жив не на березі каналу, а за десять хат від цього місця?.. І ми поспівчували тим громадянам. Виходить, що у них та їхніх дітей відібрано право відпочивати на державних землях? «Якщо люди вестимуть себе добре, я відкрию шлагбаум і пущу їх» — заспокоює самозваний господар.
«ЧИТАЙТЕ МАТЧАСТЬ ШУРА!»
Напевно, багатьом із нас знайома описана ситуація. Само захват земель є болючою державною проблемою. Ініціативні господарі «дбають» і про свої, і про «нічийні» (державні) землі, не вважаючи це злочином. А даремно. Якби шановні герої нашої історії знали, що самозахоплення землі є злочином і карається не лише штрафами (розмір нещодавно збільшено за рішенням ВР), а й позбавленням волі до трьох років, вони , напевно, замислилися б над можливими наслідками своєї «безвинної» діяльності. Не зайвим було б їм почитати Земельний (статті 60, 125, 126) та Кримінальний (стаття 197№) кодекси України, Кодекс про адміністративні правопорушення(ст. 53-1), Закони «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки», «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (ст..1).
«Матчасть», тобто законодавча база з цього питання — грунтовна. А що ж із практичною її реалізацією? Згадаймо знову-таки постулати досвідченого афериста Остапа Бендера «Уголовный кодекс надо чтить!». Ніде правди діти, і сучасні нащадки Остапа, і посадові особи (керівництво дачних кооперативів, на очах якого відбувається земельний «беспредел»), вражені правовим нігілізмом.
Із письмовою заявою авторка статті звернулася до черкаського міжрайонного природоохоронного прокурора і тепер протягом місяця чекатиме відповіді. Також можна ще громадянам у подібній ситуації звернутися з заявою до уповноважених державних органів: природоохоронної прокуратури, Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель, Державної екологічної інспекції або безпосередньо до місцевих органів самоврядування. Але там теж всі у відпустках, або відмовляються коментувати. Який вихід із ситуації, адже з однієї сторони держава не дбає про свої землі й сприяє тому що їх перетворюють на смітники, з іншої — страшно уявити, в якому стані опиняться прибережні землі, коли про них не дбатимуть хазяйновиті «самозахватники»-окупанти. Цікава все-таки річ — психологія дачника.
