Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Не хочу бути особою без національності

18 серпня, 2000 - 00:00

Проблема, пов’язана з відсутністю у внутрішніх паспортах України графи про національність (етнічне походження) власника паспорта, виникла відразу ж після їх запровадження. Свідомі свого національного походження громадяни України чи то українці, чи то росіяни, євреї, поляки, румуни та інші й до цього часу свято бережуть свої ще радянські паспорти, в яких чітко зазначена їхня національна приналежність. І навіть на десятому році незалежності України не поспішають обмінювати «імперські» паспорти на національні внутрішні, бодай навіть з дорогими серцю знаками святої трійці (тризубом) і синьо-жовтим прапором. Бо, за винятком цих національних символів, новий внутрішній паспорт залишився по своїй суті таким же «імперським», як і старий: по-перше, двомовним: українсько-російським; по-друге, з радянською тоталітарною системою прописки, і по-третє, ще гіршим за старий, бо не містить національної приналежності громадянина. От і спробуй доведи тепер з таким документом чи подібним йому свідоцтвом про народження, що ти українець і що рід твій з батька- прадіда — український. Тепер ти — просто знеособлена людина. Як і твої нащадки, а громадянство твоє — це лише для зручності наглядачів і контролерів органів (недарма-бо ж збережена прописка!) І яка тепер різниця, чи народився і жив, як і батьки-прадіди твої тут, на своїй землі, чи приїхав учора з Африки чи Азії. Всі тепер єдині — громадяни України, тобто народонаселення без роду і племені.

Цікаво, як ти тепер доведеш, що ти представник корінної нації, і що державною мовою в Україні повинна бути мова корінної нації — українська, якщо ти сам не можеш довести, що ти — українець? І взагалі: чи існує ця українська нація — якщо за паспортом жоден громадянин не зможе довести, що він українець? Те ж питання до представників національних меншин, на «прохання» яких українців позбавили українства, а їх самих теж зробили безнаціональними особами. А на підставі чого вони чи їхнi нащадки мають право згідно з Конституцією України на розвиток своєї етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності?! Отже, вже завтра можна закривати всі російські, єврейські, польські, румунські, болгарські, кримсько-татарські національні школи, театри, культурні центри. Бо росіян, євреїв, поляків... згідно з новими паспортами просто не існує в природі.

Потрібен цивілізований вихід з цієї далеко не цивілізованої ситуації, в яку нас поставили деякі «демократи», які «скачуть поперед батька в пекло» в запалі своєї «загальносвітової демократичності». Як на мене, то вихід один — у нових внутрішніх паспортах. А в тих, що вже видані громадянам, треба проштампувати графу про національність, яка (будьмо демократичними!) заповнюється або не заповнюється за бажанням власника паспорта. Нові паспорти мусять бути надрукованi однією, згідно зi ст. 10 Конституції, державною мовою. Тим більше, що найближчим часом за повідомленням Міністерства закордонних справ України поїздки до Росії та Білорусі буде дозволено лише за закордонними паспортами. Отже, потреба у так званій двомовності внутрішніх паспортів відпадає сама собою...

Само собою зрозуміло, що має бути скасовано рудимент тоталітарної держави — система прописки.

І ще — після затвердження Верховною Радою тексту державного гімну «Ще не вмерла Україна!» та духовного гімну України «Боже, єдиний, великий...», можна друкувати їхні тексти відповідно на другій та третій сторінках обкладинки паспорта.

Георгій ЛУК’ЯНЧУК, Житомирська обл., с. Дубрівка
Газета: 
Рубрика: