Українські азербайджанці організували для потреб переселенців цілий мікроавтобус із продуктами. Передали крупи, макарони, м’ясо, олію, овочі та фрукти. Словом, усе, що може знадобитися для харчування близько сотні переселенців, котрих розмістили на базі відпочинку столичного метрополітену на Київщині. Подібні передачі азербайджанці відтепер обіцяють робити регулярно. Аналогічно опікуватися постраждалими закликають і решту громадян України — всіх національностей. Кажуть, саме так — гуртом — свого часу їм вдалося допомогти переселенцям із Нагірного Карабаху.
«Ми, азербайджанці, знаємо, що таке біженці. Не падайте духом. Дай Боже, скоро ви повернетеся у свої домівки, до свого попереднього життя. Але ми повинні бути разом, об’єднуватися й допомагати одне одному», — закликає кримчан представник азербайджанської діаспори в Україні Ялчин Кахраманоглу.
«Сьогодні кожен громадянин України, незалежно від того, хто він за національністю — азербайджанець, українець чи грузин, — має стати українцем і боронити нашу державу, її незалежність і територіальну цілісність. А також допомагати всім, хто потребує допомоги», — додає інший представник азербайджанської діаспори в Україні Алі Даміров.
Переселенці допомозі вдячні. Однак висловити це пресі зголошуються не всі. Пояснюють: у багатьох на півострові залишилися родичі, котрих проросійські кримчани однозначно обізвуть бандерівцями й будуть переслідувати. Ті ж, хто до цього звання вже звик, будують плани з облаштування на материковій частині України. Кажуть, на півострові в них не лишилося шансів ані на навчання, ані на роботу. Хоча за Кримом сумують.
«Ми переїхали сюди з чоловіком і дитиною. Тим паче чоловік залишився без роботи, бо підприємство, на якому він працював, закрилося. Якщо Крим, сподіваюся, повернеться до України, буду рада теж повернутися й відновити все, що було. А поки планую закінчити навчання в Києві», — розповідає переселенка з Криму Західа.
Облаштуватися на материку кримчанам активно допомагають волонтери. Кажуть, висококваліфіковані кадри роботу часто знаходять і самотужки. А от решті це зробити не так легко. Більшість із них — будівельники та різноробочі.
«За статистикою, ми працевлаштували близько 100 осіб. Але в базі даних наразі понад 600 кандидатів — переселенців із Криму та Донбасу. Знайти їм роботу, в принципі, так само важко, як і іншим українцям. Враховуючи важку економічну ситуацію в країні», — констатує волонтер Ірина.
Кримчанин Петро в прямому сенсі залишив на півострові свою професію. Перевезти звідти пасіку він не зміг. Утім, повертатися до Криму чоловік все одно не планує. За умови окупації такі як він там чомусь — «зрадники та фашисти». Крім того, як розповідають переселенці, відносно молодим у Криму й так нічим займатися. Адже роботи на півострові майже не лишилося. Тому їм і доцільніше починати нове життя на материку.
«Умови в нас тут хороші. Справді, все нормально. Але головне питання, яке всіх хвилює, — майбутнє. У тому числі, як і де далі жити, — розповідає про життя на материку переселенець із Криму Петро. — До тих пір, поки Крим буде окупований, ми туди не повернемося. Якщо ж півострів знову стане українським, тоді ми будемо розглядати це питання».
«У мене ж бажання повертатися в Крим немає, — зізнається на правах анонімності 60-річний переселенець, який на півострові покинув квартиру. — Там не знайти роботи. На півострові лишилися майже одні пенсіонери. Зокрема російські, котрі раніше служили на Чорноморському флоті».
Утім, і для пенсіонерів життя в Криму навряд чи буде казковим, прогнозують переселенці. Переконують: обіцяні високі пенсії насправді не такі вже й високі. До того ж після анексії та переходу на рублі ціни на півострові зросли в півтора-два рази. Утім, як зазначає пенсіонер, і від життя на материковій частині України переселенці (особливо молоді) очікували більшого. Дехто розраховував і на безкоштовне житло, і на іншу суттєву допомогу держави..
