Життя жінок у місцях позбавлення волі мало чим відрізняється від життя чоловіків, хіба що тим, що деякі жінки там народжують. Українське законодавство дозволяє матері бачитися з дитиною кілька разів на місяць, дитина ж живе в спеціальному дитсадку на території колонії. Так триває, доки дитині не виповниться три роки — потім її віддають до дитбудинку, хоча психологи переконують, що саме у цей час дитина потребує найбільшої уваги матері. Щоб виправити цю ситуацію, Державний департамент з виконання покарань разом з Інформаційно-консультативним жіночим центром за підтримки Швейцарської агенції з розвитку і співпраці будують перший в Україні будинок для спільного проживання немовлят та ув’язнених матерів.
— В Україні поки що немає жодної колонії, де б мати проживала разом із дитиною. А за кордоном, зокрема у Канаді, такі жінки проживають кожна у своєму котеджі, звісно, на території зони, а рідні приходять до них коли завгодно, вже не кажучи про те, що новонароджених з ними взагалі не розлучають. Тому перший крок до вирішення цієї проблеми в Україні — будівництво центру для спільного проживання дітей та матерів в ув’язненні. Наразі такий пілотний проект триває у Чернігівській жіночій колонії №44 і здійснюється в рамках програми «Жінки і матері в ув’язненні», — розповіла голова правління громадської організації «Інформаційно-консультативний жіночий центр» Олена Суслова. — Наразі у Чернігівській колонії перебуває понад тисячу жінок, на щастя, тільки у 20 з них є діти віком до трьох років. Я не навмисне сказала «на щастя», адже проблема перебування немовлят у колоніях — це надзвичайно важливе питання соціального значення. У тюремних умовах виховуються не просто наші майбутні громадяни, а маленькі діти, яким потрібне спілкування з батьками, рідними і, врешті-решт, такими ж малюками, як і самі вони.
Нині на території Чернігівської області працює цілодобовий дитячий садок для немовлят, де вони живуть до трьох років (якщо їхня мама має вийти на волю через кілька місяців після того, як дитині виповнилося три роки, термін проживання у дитсадку можуть продовжити, хоча експерти переконують, що це, скоріше, виняток, ніж правило). Щоб жінки звикали до постійного проживання з дитиною після виходу на волю, одна з кімнат Чернігівської в’язниці перероблена на квартиру — з усіма меблями та побутовою технікою. Як пояснила пані Суслова, в ній жінки проводять разом із дітьми по кілька годин на день. Але поява центру для спільного проживання докорінно змінить ситуацію — мати проводитиме з дитиною 24 години на добу.
— Єдине, що нас турбує, чи зможуть усі жінки прижитися у новому домі — усі вони житимуть разом під одним дахом, а досвід перебування у тюрмі дає про себе знати. Важливо, щоб усі вони почували себе на рівні та не будували між собою ієрархічних зв’язків, — зазначила координатор Інформаційно-консультативного жіночого центру Наталія Костюк. — Поки що наше завдання — довести будівництво до кінця, адже проект «Жінки і матері разом в ув’язненні» передбачав його появу набагато раніше. Та, через політичні перипетії, відповідні закони не були прийняті вчасно. Також у рамках проекту персонал Чернігівської колонії проходить спеціальні навчальні курси для роботи з жінками в ув’язненні. У жіночій колонії повинні існувати більш лояльні умови, ніж у чоловічій, та й працівники повинні знати юридичні аспекти перебування дітей у колоніях. Ще одна наша проблема — адаптація жінок з дітьми після виходу на волю. Відповідно до закону, працівники державної соціальної служби готують ув’язнених до життя у суспільстві за три місяці до виходу на волю. Але цього недостатньо.
Після виходу на волю усім колишнім в’язням доводиться вирішувати схожі проблеми — пошук житла та роботи. Але ситуація в жінок, на думку експертів, трохи складніша, адже їм треба дбати не тільки про себе, а й про дітей, зокрема, влаштувати їх у дитячий садок. Через це деякі матері відмовляються від дітей ще в ув’язненні. Щоб таких ситуацій не виникало, експерти наполягають адаптувати українське законодавство до міжнародних стандартів, які взагалі не передбачають народження дітей у тюрмах: або пом’якшують покарання для матерів, або відкладають його на певний час.
