В Україні щодня збільшується кількість людей з інвалідністю. Вони потребують так званих технічних та медичних засобів реабілітації — усього їх у реєстрі Міністерства соціальної політики України налічується 500 тисяч. Із 1 липня всю систему забезпечення людей з інвалідністю протезами й іншими засобами мали передати Міністерству охорони здоров’я України — згідно з вимогами технічного регламенту, передбаченого Угодою про асоціацію з ЄС.
Громадські організації, які опікуються людьми з інвалідністю, а також Уповноважений Президента з прав людей з інвалідністю, доклали великих зусиль, щоби не допустити, за їхніми словами, «колапсу». Причини — неготовність нормативно-законодавчої бази МОЗу, відсутність системи фахівців, які займалися б потребами інвалідів. Цими питаннями в Україні завжди опікувалося Мінсоцполітики. До 1 січня 2016 року урядовою постановою цей перехід відтерміновано, але представники організацій, які захищають права інвалідів, вважають, що цього недостатньо.
«Останні 3—4 місяці лідери громадянського суспільства, які опікуються правами людей з інвалідністю, зверталися до мене із запитанням, що буде з протезуванням в Україні. На кінець липня система протезування й так була на межі зриву. Сьогодні є реальна загроза зупинки розвитку системи протезування: нині на ці потреби використано менше половини виділених державою коштів. Невже немає потреби в протезуванні? Питання в тому, що є проблеми в дії системи, — говорить Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю Валерій СУШКЕВИЧ. — Те, що стосується регулювання і адміністрування, яке повинно перейти від Мінсоцполітики до МОЗу, — надзвичайно проблематичне питання. У МОЗі — величезна корупція, там й так складна ситуація щодо ліків, фармакологічних засобів, з вакцинації. Хіба вони витримають 500 тисяч засобів технічної реабілітації і протезування? А на всі з них треба за шість місяців скласти документи на підставі не безплатних спеціальних клінічних досліджень. Хто буде це робити? Наголошую: для забезпечення людей протезами і технічними засобами потрібна налагоджена робота».
Фахівці кажуть, що в умовах війни потрібно думати, як допомогти людині з інвалідністю в найкоротші терміни, як зробити легшим адміністрування, як спростити процедуру. Відтермінування — не вихід, тому що в Мінсоцполітики вже налагоджена співпраця із громадянами з інвалідністю та виробниками технічних засобів.
«Упродовж останніх 10 років ми постійно мали претензії до МОЗу стосовно того, що вони не створюють політику щодо підтримки людей з інвалідністю. Висловлюючи позицію візочників, скажу, що переведення цієї системи до МОЗу зруйнує систему, яка працює, яка зарекомендувала себе, яка налагодила роботу з виробниками технічних засобів. Ми просимо Кабмін внести зміни до технічного регламенту і готові з представниками Мінсоцполітики та науковцями провести роботу, щоби цей технічний регламент був зручний для людей», — говорить голова організації «Група активної реабілітації Володимир АЗІН.
За словами фахівців, за останній місяць дії цього регламенту (до 5 серпня, коли його скасували), держава, маючи ресурси на придбання візків, милиць, палиць — технічних засобів реабілітації, не змогла здійснити їх закупівлю. Отже, люди з інвалідністю залишилися без них. Щодо технічного регламенту, то захисники прав людей з інвалідністю кажуть, що пріоритетом для ЄС є права людей з інвалідністю та їхній рівень життя. До цього слід прагнути й у нас — не руйнувати вже створену систему, — а технічні речі потрібно узгоджувати, враховуючи потреби й побажання людей з інвалідністю.
