Чи мало чого, однак, ми колись не уміли, не мали, не хотіли
й не могли. Тепер же тільки встигай читати, сприймати і усвідомлювати себе
частиною чогось великого й цілого. У тому числі і в процесі навіть такого
інтимного акту, як заливання за комір. За вітчизняними горілками, звірившись
із їхніми етикетками, можна вивчати природу України: «Фірмова горілка «Печенізьке
поле» має особливий аромат та смак рослин українського степу»; її історію:
«Таємнича вода Холодного Яру, що вже понад тисячоліття живить корені славетного
дуба, віднині надає свій чудодійний потенціал людям: саме на ній базується
елітна горілка «Холодний Яр»; літературу: щоправда, нещодавня знахідка
— горілка із гучною назвою «Заповіт» — дещо дивно трактує останнє волевиявлення
великого Кобзаря: «Пам'ятай: ніщо так не скорочує життя, як очікування
першої чарки»; а також характерні особливості народного побуту («Золота
нива»):
традицій», тобто на ознайомлення з біографіями гетьманського корпусу України
за допомогою горілки «Гетьман», яку, звичайно всі «шанують та вшановують»,
то для підтримки «прагнення волі» підійде й «Тарас». І пляшка показна,
і шедевр шевченківського живопису «Селянська родина» для підвищення культурного
рівня сім'ї дуже доречний. І патріотично, оскільки «в цій пляшці, як запевняють
нас виробники, — справжня українська горілка. Скуштуйте смак української
горілки і ви пізнаєте Україну!» Проблема інтеграції України в співтовариство
націй, виявляється, вирішується значно кондовіше, полотняніше й домотканіше,
аніж видається всім політикам, спортсменам і діячам мистецтв, разом узятим.
Ну й, звичайно, пізнаючи Україну за горілчаними етикетками,
складно обійти флагмана горілчано-національного красномовства й виховання
— фірму «Алко». «Зайці» київських трамваїв іще не забули повної турботи
про людей і розуміння їхніх сподівань реклами «Княжого келиха». Пасажир,
який синіє на ній, благав доброго контролера не забирати останні копійки
на національно не маркірований проїзний квиток, а залишити їх страждальнику-патріоту
на вечірню чарку «Княжого келиха».
Судячи з усього, контролер мав розплакатися і одержати
свою частку. «Шедевр рецептури, еталон якості, взірець вишуканого смаку
— одна з перших горілок незалежної України стала першою на Батьківщині
справді народною горілкою», — довірчо повідомляє нам скромний виробник.
І дійсно, хіба німецький народний автомобіль або скандинавський народний
капіталізм зможе наздогнати справжнє слов'янське ноу-хау — «народну горілку».
Вивчаючи шедеври патріотичного пляшкового епосу, приходиш
до висновку про те, що активне відмирання в нас інституту здачі склотари
— явище глибоко закономірне.
І справді, як же можна нести кудись на переробку таку ідеологічно
вивірену та патріотично маркіровану річ. А раптом у неї через недогляд
або, втративши пильність, наллють якусь «Кремлівську» або «Абсолют»? Адже
в справі національного виховання дрібниць не буває...
