Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Не шукайте державної ідеології

Відгук на статтю Валентина Бондаренка «Чи потрібна Україні ідеологія?» («День», №168)
6 жовтня, 2000 - 00:00

На мою думку, пошуки державної ідеології, або «української національної ідеї» як палички-стукалочки, тільки відволікають народ України, її патріотів від роботи. Інша справа, що методи втілення національної ідеї, які застосовуються останнiм часом, мало що дали за минулі 9 років. Причин тут багато — як внутрішніх (малоефективна робота як виконавчої, так і законодавчої гілок влади), так і зовнішніх (Україна відчувала постійний тиск інших країн. Це і передача за безцінь ракетно-ядерної зброї, і погрози з боку Росії, і багато іншого).

У СРСР після революції Скрипник зміг відродити українські школи, вузи, театри, газети не тільки в Україні, але і в Росії. А зараз за 9 років на 625 тис. українців Криму насилу відкрили одну чи дві українські школи. Газет українською мовою, українських театрів зараз не більше, ніж у 30-і роки було лише в Росії. Минулого року в Криму відкрили університет, але не український, а російський. На всіх телеканалах України немає щоденних дитячих передач українською мовою: мультфільмів, передач про тварин, ігор та інших. Практично діти не чують української мови на ТБ України. Де таке ще є?

Хіба, щоб виправити стан освіти, культури, ЗМІ, потрібна якась нова ідеологія? Ні! Потрібні справи на рівні міністерств, на рівні областей.

Якщо хтось думає, що, шкодячи Україні, він допомагає Росії, то він глибоко помиляється. Це довели минулі 9 років. А русифікація УПЦ що і кому дає? Мова — це багато, але не все, і в 1918—1920 рр. за незалежну Україну билися і російськомовні українці, і росіяни, були полки сербські, польські, донських козаків та інші.

Недопрацьовують у створенні демократичної, економічно сильної України як місцеві, так і центральні власті, тому що частина сприйняла помилкові лозунги, що лібералізація сама все залагодить; інші зрозуміли, що настав їхній час збагатитися за рахунок привласнення загальнодержавної власності. Як зрозуміти Верховну Раду, якщо в Польщі законом передбачено закупівлю 40% свого тютюну для сигарет, які виробляються, а наша Верховна Рада заперечує, щоб у наших сигаретах було 10—15% нашого якісного тютюну, про що днями повідомило УТ-1?

Усе це через те, що особисті інтереси i законодавчої, і виконавчої гілок влади суперечать інтересам народу і держави. А механізму недопущення цього молода Українська держава ще не створила.

Та й народ України, її патріоти, інтелігенція повинні самі щось робити, створювати, зміцнювати свою країну (іншої у нас немає) і тим захищати свої інтереси, свої ідеали. В Україні відбувається вимирання нації. І тут ні влада, ні громадські організації, ні патріоти не осмислили складності становища. Для захисту здоров’я народу треба, щоб Верховна Рада й уряд України терміново ухвалили закони: щодо тютюну (як у США), щодо алкогольних напоїв (як у Норвегії). Це в інтересах здоров’я населення, і поповнить бюджет країни на 20—30%.

Кожен патріот повинен на своєму робочому місці робити добре свою роботу, а ті, хто займається бізнесом, нехай ним займаються, але не на шкоду Україні та здоров’ю її народу.

Отже, чекати нової національної ідеї, нової ідеології не треба, а потрібно чесно жити і працювати, ростити дітей, захищати свою мову і культуру. Одну з провiдних ролей у демократизації країни, в тому, щоб діяльність влади, чиновників була «прозорою», повинні вiдiгравати демократичні, патріотичні ЗМІ. На мій погляд, газета «День» і виконує таку функцію в Україні.

Владислав КОМОВ, Київ
Газета: 
Рубрика: