Днями у Феодосії відбулася 4-та Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання стійкого розвитку регіонів», в якій взяли участь вчені та фахівці з Києва, Сімферополя, Феодосії, Москви та США. Вчені схвалили концепцію створення Природного національного парку «Таврида», ідея якого зародилася в Криму ще на початку століття, розробляється вже понад 40 років, але тільки зараз наукова гіпотеза під керівництвом професора Національного Таврійського університету Василя Єни втілилася у чітку концепцію та конкретну програму.
Ще 1870 року частина гірсько-лісового Криму набула лише статусу заказника для царського полювання. На іншому кінці планети всього тiльки через два роки (1872 року) було створено Йеллоустоунський національний парк. Так проявилася на практиці різниця національної психології на двох полюсах Землі. Сьогодні на планеті нараховується вже 2307 національних парків, однак у Криму його досі не створено, хоча ідея його організації висувалася ще в лютому 1922 року на Всеросійському науковому курортному з’їзді в Москві, обгрунтовувалася 1924 року директором Карадазької наукової станції О.Слудським у статті «Про національний парк на Карадагу». Сьогодні ідею Національного парку в Криму гаряче пропагують кримські вчені-екологи. Професор Василь Єна, його сини Андрій Єна, доцент Кримського сільгоспінституту, і Василь Єна, доцент Кримського інституту підвищення кваліфікації педкадрів, розробили проект Національного парку «Таврида».
ЗАПОВІДНИЙ ФОНД КРИМУ: УЧОРА Й СЬОГОДНІ. А ЗАВТРА?..
Унікальність Криму не потребує доказів. Деякі з геологічних об’єктів півострова мають європейську та світову популярність: середньоюрські вулканогенні товщі Карадагу, чаудинскі шари плейстоцену Керченського пагорбогір’я та інші геологічні утворення. Відомо понад 200 мінеральних видів (близько восьми відсотків усіх відомих у світі!), серед них з кримськими іменами — алуштит, керченіт, кеффекиліт, азовскит, митридатит, камишбурунит і інші. Тваринний світ півострова нараховує близько 400 видів одних хребетних, популяції яких останнім часом значно поменшали — зникли сайгаки, байбаки, вовки, тарпани, степові орли, стерв’ятники...
На частку заповідного фонду Криму припадає понад 135 тис. га., що становить п’ять відсотків площі півострова. Це в 2,5 разу перевищує середній показник по Україні, але вдвічі нижче за оптимальний рівень заповідної насиченості, що рекомендується ООН. Основу заповідного фонду Криму становлять 6 державних заповідників (з 20, що є в Україні). Вони займають 45% всіх заповідних площ півострова. До природного заповідного фонду входять також понад 150 заповідних ландшафтів і місцевостей, урочищ тощо. Що вони являють собою?
Взяти хоча б найбільший на півострові Кримський природний заповідник. Його було створено 1923 року, він займає 33 397 гектарів у центральній частині Головної Кримської гряди. Тут понад 1200 видів рослин (половина всієї флори Криму), понад 200 видів хребетних. Поблизу північно-західних берегів півострова міститься філія цього заповідника — Лебедячі острови, навколо яких створено чималу охоронну зону в 9 612 гектарів. Тут міститься одне з найбільших у Східній Європі скупчень водоплавних птахів — понад 230 видів. Щороку на линяння сюди прилітають до 5 тисяч лебедів, а колонія чайок-реготух нараховує понад 30 тисяч особин.
Не менш цінні й унікальні Ялтинський природний гірсько-лісовий заповідник, заповідник Мис Мартьян, Карадазький заповідник.
Наймолодші в Криму — Казантипський природний заповідник, а також створений одночасно з ним Опукський природний заповідник.
Крім того, в Криму є ще 33 заповідники, що охороняють який-небудь один ландшафт або один рідкісний його компонент, а 16 заповідників мають загальнодержавне значення: мис Айя, Байдарський перевал, Аю-Даг, Великий каньйон, Плачуча скеля, Чорна річка, Карабі-Яйла, Новий Світ, Арабатська стрілка, Каркиніт та інші. На півострові нараховується 87 державних пам’яток природи, 24 пам’ятки паркового та садово-паркового мистецтва, 9 державних заповідних урочищ.
Настав час зробити заповідниками такі унікуми природи, як півострів Тарханкут, багато об’єктів на Керченському півострові, на Сиваші, поблизу пониззя Чатирлицького сухоріччя, долини Індола, цілинні та степові ділянки рівнинного Криму, мис Карангат, Червону балку, Сухорічинський ялівцевий ліс, Яйла Демерджі, урочище Кизилташ, Тарактазький гребінь, мис Меганом, Ладанникову балку і багато інших природних утворень, які в майбутньому стануть ядрами абсолютно заповідних зон Національного парку. То що ж він може собою являти? ЗІТКНЕННЯ ДУМОК ЧИ ІНТЕРЕСІВ?
Вже понад чверть століття родина вчених-екологів Єна та інші кримські дослідники висувають ідею створення Національного парку. Вже розроблено його детальний проект. Тільки Національний парк зможе поєднати дійову охорону природи з добре організованим відпочинком (а потік рекреантів за останні 70 років зріс у 100 разів!) і екотуризмом, вважають автори ідеї. Територія Національного парку, на їхню думку, має охоплювати всю південну частину півострова. На цій території до Червоних книг занесено 93 види флори і 85 видів фауни. Територія, що охороняється, досягає 250 тис. га, що становить приблизно 10% площі півострова. Національний парк буде мати можливість щорічно приймати та екологічно просвiщати до 900 тис. організованих туристів, а з урахуванням Великої екологічної стежки — до 2—3 млн. осіб на рік.
На користь ідеї Національного парку свідчить те, що вже зараз деякі його елементи починають стихійно здійснюватися — в Кримському заповіднику створено декілька рекреаційних ділянок і відкрито для організованого туризму одну з найкрасивіших печер світу — Мармурову на Чатир-Дагу.
Єдиними противниками створення Національного парку є представники Держкомлісу Криму. «Закон про ліс» поки передбачає наше верховенство в контролі за станом гірсько-лісового Криму, — вважають вони. — А Національний парк роздрібнить територію за відомствами. До того ж, знаючи психологію вітчизняного туриста, можна спрогнозувати його поведінку на Великій екологічній стежці. Цей турист не піде облаштованим маршрутом, а рушить своїм курсом». При цьому критики умовчують, що нинішнє неорганізоване масове відвідування кримських лісів дикунами-мандрівниками в десятки разів небезпечніше, про що свідчить статистика кримських лісових пожеж. При організованому відвідуванні лісу його займання практично виключаються. Про це свідчить досвід функціонування таких самих національних парків в аналогічних з гірським Кримом ландшафтно-кліматичних умовах півдня Європи — в Північній Іспанії, в Південній Франції, в Італії, в Болгарії, в Греції.
Звичайно, на реалізацію ідеї Національного парку потрібен не один рік. Потрібні будуть і фінансові витрати. Однак за вправного підходу їх можна отримати від використання курортних багатств самого ж Криму та інвестувати в цю перспективну справу. Крім того, паралельно з роботою зі створення Національного парку будуть розв’язуватися взаємопов’язані завдання. Вже ведеться робота щодо обгрунтування розвитку на півострові зимових видів спорту і відпочинку, що дасть можливість подолати сезонність кримського курорту. З іншого боку, більш екологічно обгрунтовано розв’язуватимуться всі промислові завдання.
Стане у пригоді й багато «старих» ідей та проектів. Наприклад, під час реалізації проекту Національного парку може згодитися ідея Таврійського екскурсійного кільця, яке «розділить» потік туристів разом з Великою екологічною стежкою. Національний парк дозволить поєднувати багато нових для Криму видів туризму — історичний, винний, кінний, автомобільний, морський, спелеологічний, релігійний, етнічний тощо.
І нарешті останнє: створити Національний парк на території такої перлини всесвітнього значення, як Крим, — це справа національного престижу Української держави. Так вважають кримські вчені-екологи...
