Минулого тижня в Україні оголосили надзвичайну ситуацію. Зачинили торгово-розважальні, спортивні заклади, готелі та ресторани, виставили блокпости на в’їздах і виїздах із міст. У громадський транспорт пропускають групами по 10 людей за спецкартками, а перебування групи осіб у парках, на дитячих чи спортивних майданчиках суворо заборонили. За порушення карантинних норм штраф — від 17 до 34 тисяч гривень. Сума чимала, але дисциплінує вона далеко не всіх, зокрема й тих осіб, які повернулися з-за кордону та не дотримуються норми самоізоляції. Адже складений протокол, як виявилося, не є 100% гарантією того, що особа реально понесе відповідальність, зазначає старша партнерка адвокатського об’єднання «Вінпартнерс», адвокатка Жанна ГРУШКО. Більшість випадків просто не доходять до суду.
«Важливо розпочати з того, що режим надзвичайної ситуації, який у світі називають Public health emergency of international concern (з англ. надзвичайна ситуація в сфері охорони здоров’я населення міжнародного масштабу), було введено ще 31 січня 2020 року рішенням гендиректора Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) Тедроса Гебреісуса. Це тоді, коли ще COVID-19 здавався проблемою лише Китаю. Цим рішенням було рекомендовано всім країнам — членам ВООЗ (і Україні також) вводити обмеження, зокрема карантини, обмеження руху транспортних засобів, режиму роботи підприємств, перекриття кордонів тощо. Тобто ми давно мусили б це зробити, керуючись Кодексом цивільного захисту України.
«РЕЖИМ НАДЗВИЧАЙНОЇ СИТУАЦІЇ — ЦЕ «ЛАЙТ» РЕЖИМ НАДЗВИЧАЙНОГО СТАНУ»
— Ключовою відмінністю режиму надзвичайної ситуації (Нс) від надзвичайного стану (НС) є те, що встановлені обов’язки не є обмеженням конституційних прав і свобод громадян, що передбачені НС. Наразі до цих обов’язків слід відносити: обов’язок залишатися вдома і дотримуватися правил гігієни, перевезення громадським транспортом лише пасажирів — працівників стратегічних підприємств установ і організацій, а також служб (лікарів, поліцейських, працівників служб цивільного захисту та ін.), призупинення діяльності закладів громадського харчування, сфери обслуговування, промислових ринків тощо. Словом, обов’язки, встановлені до 25 березня, посилилися і їх коло розширилося. До того ж розширилося і коло прав громадян. Зокрема, право звертатися до органів державної влади і місцевого самоврядування щодо захисту від Нс, отримувати медичну, соціальну та медико-психологічну допомогу, отримувати достовірну інформацію про поширення вірусу, бути забезпеченим засобами індивідуального та колективного захисту. Тривалість режиму Нс законодавчо не обмежена, а тому може подовжуватися, що відрізняється від НС, максимальний термін якого — 60 днів.
Інтерес викликає наявність адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення вказаних вище обов’язків. Адже при режимі Нс вона не встановлюється, а от при НС — обов’язково. Очевидно метою введення режиму Нс є посилення координації служб, задіяних для протидії поширення коронавірусу, а також для об’єднання зусиль і легшої координації дій органів державної влади і місцевого самоврядування. Тому наразі можна стверджувати, що режим надзвичайної ситуації — це «лайт» режим надзвичайного стану. Введення режиму Нс в Україні більшою мірою не просто доцільне, а вкрай необхідне. По-перше, офіційне його введення дисциплінує громадян. По-друге, визначає конкретні заходи і напрями дій усіх органів державної і місцевої влади, що сприяє комплексному і злагодженому підходу до протидії коронавірусу.
«ЗА НАДЗВИЧАЙНОЇ СИТУАЦІЇ ЖОДНІ КОНСТИТУЦІЙНІ ПРАВА ГРОМАДЯН НЕ ОБМЕЖУЮТЬСЯ, АЛЕ ФАКТИЧНО СИТУАЦІЯ ІНША»
— Варто наголосити на тому, що в разі Нс жодні конституційні права громадян не обмежуються, лише встановлюють обов’язки. Але фактично ситуація інша. З огляду на нинішню ситуацію, ми бачимо обмеження свободи пересування і право вільно залишати територію України (ст. 33). Це так звані «обов’язки» залишатися вдома, перекриття кордонів, водії громадського транспорту можуть перевозити лише працівників стратегічних у боротьбі з вірусом підприємств, установ і служб, дотримання дистанції до інших не менше як 1 м, скасування міжміських транспортних сполучень, авіаперельотів, встановлення блокпостів на в’їздах і виїздах до міст обласного значення тощо.
Також право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя (ст. 43). Спостерігаємо призупинення діяльності закладів громадського харчування, сфери обслуговування, промислових ринків, а продовольчі — змінили режим роботи, дистанційна робота та надурочні роботи лікарів, працівників комунальних служб. Роботодавці змушені відправляти найманих працівників у «добровільні» відпустки за власний рахунок. Право на відпочинок (ст. 45). Право на мирні зібрання, мітинги і демонстрації (ст. 39). В обмеженні цього права маємо плюс, бо нарешті всі всіма реформами всі «задоволені».
Фактично встановлення особливого режиму в’їзду, виїзду на територію України, обмеження руху та огляд транспорту, обмеження свободи пересування, заборона страйків, посилення охорони громадського порядку, встановлення карантину та проведення обов’язкових санітарних та протиепідемічних заходів, зміна режиму роботи підприємств, установ, організацій незалежно від їх форм власності — все це заходи, передбачені Законом України «Про правовий режим надзвичайного стану (НС)». Враховуючи, що урядом встановлено режим Нс, то більшість наявних при ньому обмежень суперечать нормам Конституції та вказаному вище закону. Проте часто на практиці важко пристосувати реалії до букви закону. А іноді — це просто неможливо.
«ШТРАФ ВІД 17 ДО 34 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ»
— За нинішніх обставин країна керується Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020. Міри відповідальності за порушення правил карантину прописані в ст. 44-3 КУпАП, що передбачає штраф на громадян від однієї (17 000 грн) до двох тисяч (34 000 грн) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а для посадових осіб — від двох (34 000 грн) до десяти тисяч (170 000 грн) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до переліку обмежень, особа може бути піддана адміністративній відповідальності, якщо відвідувала заклади освіти, громадського харчування, проводила масові заходи, забезпечувала регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями), перевозила понад 10 пасажирів одночасно в одному транспортному засобі тощо.
Крім цього переліку, передбачена відповідальність за порушення правил самоізоляції, визначених ст. 20 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб». Поширення неправдивої інформації (ст. 173-1 КУпАП), порушення порядку громадської діяльності (за ст. 164 КУпАП), а також грубе порушення законодавства про працю (за ст. 172 КК України). До кримінальної відповідальності (відповідно до ст. 325 КК України) можуть притягуватися особи, які порушили правила самоізоляції і спричинили зараження інших людей. У цьому разі встановлено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 8 років.
«ПРОТОКОЛ МАЄ БУТИ СКЛАДЕНИЙ ІЗ СУВОРИМ ДОТРИМАННЯМ ВИМОГ ЗАКОНУ»
— Однак складення протоколу не є 100% гарантією того, що особа реально понесе відповідальність. Хоча процедура притягнення осіб до відповідальності за вчинення ними правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, розпочинається саме зі складення цього документа. Саме протокол по суті фіксує факт правопорушення, і він має бути складений із суворим дотриманням вимог закону. Зауважу, що протоколи щодо вчинення вказаного вище правопорушення складаються не лише поліцейськими. Відповідно до ст. 255 КУпАП їх також складають посадові особи органів охорони здоров’я, санітарно-епідеміологічної служби, посадові особи, уповноважені виконавчими органами сільських, селищних і міських рад. Усе залежить від того, яке правило карантину порушив.
Станом на 29 березня 2020 року, згідно з відомостями Єдиного реєстру судових рішень, було винесено 58 постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 44-3 КупАП. Жодної не винесено у Вінницькій області, хоча в регіоні вже складено понад сотня адмінпротоколів за відповідними статтями.
Загалом, з наявних нині по Україні, чотири про накладення штрафу на ФОПів за порушення правил торгівлі і роботи закладів харчування під час карантину, зокрема продаж насіння, робота закусочних і кафе. Орієнтовно 20 постанов про закриття провадження в справі в зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення або його малозначністю. Інші — направляють матеріали до органів поліції на доопрацювання, в зв’язку з їх неналежним оформленням. Здебільшого, протоколи не містять посилання на Постанову КМУ № 211 від 11.03.2020 із зазначенням конкретного правила, яке порушено або ж вони містять виправлення і не містять даних про засоби фото чи відеофіксації.
Тобто з аналізу судової практики, можна зробити висновок, що притягнути до адміністративної відповідальності зовсім непросто. Найбільше тут покладається відповідальність на уповноважених осіб, які оформлюють адмінматеріали. Адже вони мають бути складені з суворим дотриманням вимог закону. Інакше правопорушника неможливо буде притягнути через суто формальні підстави. До того ж важливо пам’ятати про строк на апеляційне оскарження (30 днів з дня проголошення або з дня отримання повного тексту), лише після спливу якого рішення (постанова) суду набуває законної сили. Тому дізнатися про реальні виконання тих чотирьох рішень, що вже ухвалені, зможемо після 20 чисел квітня.
«НАСТАВ ЧАС ЗМІНЮВАТИСЯ І НЕСТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ»
— Як на мене, розмір штрафів за порушення правил карантину досить високий, особливо враховуючи розмір мінімальних заробітних плат наших громадян. Така відповідальність мала б дисциплінувати і стати повчальним прикладом для інших. Але головне питання не лише в розмірі штрафів, а ще й у неможливості уникнути цього покарання. Тому дотримання вимог закону при складенні протоколу — невід’ємний елемент ефективної судової практики з притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності.
Зважаючи на ситуацію, яку ми наразі помічаємо, і з недотриманням карантинних заходів, і порушення норм самоізоляції, однозначно визначити винного складно. Недопрацювання є на всіх рівнях і в усіх сферах. Більшість із наших громадян не знають прав, нехтують обов’язками, а в результаті переконані у відворотності покарання.
Проте сьогодні як ніколи всі органи державної влади і місцевого самоврядування працюють на повну. Що вже говорити про лікарів та поліцейських, які, виконуючи свої посадові обов’язки, першочергово наражені на небезпеку. Можливо, саме зараз настав час змінюватися і нести відповідальність не лише за свої вчинки і тих людей, які поруч, бо саме так вирощується демократична, соціальна і правова держава.
