Айфон, сноуборд, планшет — це приманки, які сьогодні використовують викрадачі дітей. Днями люди активно обговорювали випадок, про який розповіла у Facebook Світлана, мама десятирічного школяра. «Це сталося приблизно о 13.40 біля воріт стадіону нашої школи. Син після уроків йшов додому. До будинку йти менше, ніж сто метрів. До виходу зі шкільного стадіону під’їхав чорний фургон, і моїй дитині чоловік запропонував поїхати з ним. За це пообіцяв айфон. Син злякався і побіг додому. Фургон був чорного кольору, номери замазані чорною фарбою, не багнюкою», — написала у соцмережі Світлана.
Нещодавно автор стала свідком аналогічної ситуації: біля однієї зі шкіл спального масиву Відрадний зупинилася автівка, двоє чоловіків запрошували двох хлопчаків-школярів підвезти їх додому. Діти швидко пішли, а машина поїхала геть. Вплинула, певно, ще й реакція перехожих, котрі сповільнили ходу, коли побачили таку розмову. Прокручуючи в голові інформацію про можливість зникнення дитини безвісти, кожні батьки хвилюються. «День» з’ясовував, наскільки серйозні такі побоювання.
З ПОЧАТКУ РОКУ — 150 ЗНИКНЕНЬ
Протягом останніх місяців схожі інциденти обговорювали мешканці міст Буча та Ірпінь. Один з випадків коментував міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков, оприлюднивши деталі затримання зловмисників, які в Київській області викрали десятирічного хлопчика і вимагали за нього викуп у розмірі десяти тисяч гривень. Викрадачі заманили дитину до своєї машини сноубордом. На щастя, це не загальнопоширена тенденція, однак серйозний привід для батьків розробити власний план безпеки.
У Національній поліції окремої статистики викрадення дітей саме заради викупу чи з інших злочинних мотивів не ведуть. Існує загальна база даних, де фіксують усі випадки зникнення дітей: чи то вони пішли з дому через сварку з батьками, чи затрималися з друзями без відома дорослих, чи справді потрапили до рук злочинців.
«З початку 2017 року в Україні зафіксовано 150 випадків щодо безвісти зниклих дітей. З них розшукано 120 неповнолітніх. В основному це стосується дітей, схильних до вуличних блукань, — коментує «Дню» Ярослав ТРАКАЛО, речник Національної поліції України. — Найчастіше діти ідуть з інтернатів або з дому, де не дуже хороші соціальні умови. Є поодинокі випадки, коли дітей викрадає один з батьків, зазвичай це особа, яку суд позбавив батьківських прав. Тоді розпочинається кримінальне провадження за статтею 115 Кримінального кодексу України про безвісти зниклих, проводять заходи щодо встановлення місця перебування дитини. У подальшому матеріали направляють до суду, який приймає рішення стосовно порушника».
КОЛИ ВИКРАДАЧІ — БАТЬКИ
Схожу тенденцію, що найчастіше дітей викрадають таки не злочинці, а їхні батьки чи знайомі, фіксують правозахисні організації. Юристи пояснюють, що ситуації, коли дітей забирає один з батьків без відома іншого, не вважають з точки зору законодавства викраденням, оскільки батьки мають однакові права та обов’язки щодо своїх дітей.
«За десять років роботи у цій сфері стикалась з кількома випадками, коли дійсно дітей викрадали незнайомці, — розповідає Марина ЛЕГЕНЬКА, адвокат, директор департаменту правової, соціальної та гуманітарної підтримки Громадської організації «Ла Страда-Україна». — Коли до нас надходять звернення про викрадення сторонніми особами, найчастіше все завершується тим, що дитина просто пішла кудись із друзями без попередження. Бувають випадки, коли діти зникали, граючись у квест чи просто ховаючись від батьків. Останній випадок був таким, що дитина сама пішла з дитсадочка. Це була старша група, вихователь недогледіла, хлопчик вийшов сам за територію садка і гуляв поряд. Але фактично дитина зникла. За півгодини активних пошуків його знайшли недалеко від дитсадка. Це просто невиконання своїх функцій вихователями і погана виховна робота батьків — коли дитина хоче кудись піти чи зробити щось самостійно та не відчуває загрози від самостійного перебування».
«ДІТЕЙ ТРЕБА МАКСИМАЛЬНО УБЕЗПЕЧУВАТИ»
Як маму двох доньок такі пояснення правників трохи заспокоюють. Однак бесіди на тему обережності та безпеки у нашій родині почастішали. Марина Легенька підказує, що, крім виховної та роз’яснювальної роботи, з дітьми старшого віку можна вигадати словесний пароль — якщо, наприклад, повідомити його телефоном, це означатиме, що чадо в небезпеці.
«Батьки мають роз’яснювати загальні правила безпеки: що не можна сідати ні до кого у транспорт, що дитині завжди може допомогти людина у будь-якій формі, адже це так чи інакше працівники державних структур. Треба привчати дітей не брати певних речей від незнайомців. На жаль, у нас розповсюджена практика, коли хочуть пригостити дітей цукерками — це збільшує рівень довіри до чужих людей, чого не повинно бути. Дитина, з одного боку, не повинна боятися незнайомців, але з другого, має ставитися до них з певною насторогою, щоб не потрапити в халепу, — радить правозахисник. — Треба оцінювати кожну дитину індивідуально. Є діти, які можуть себе убезпечити та контролювати певні ризики. Якщо батьки знають, що дитина з радістю спілкується з незнайомцями, то на неї треба звертати особливу увагу, проводити виховну роботу та убезпечувати таку дитину фізично. Наше суспільство і так не найбезпечніше, а з огляду на ситуацію в країні, дітей треба максимально убезпечувати».
