«День» уже писав про те, що в Україні зростає кількість звернень на «гарячі лінії» з питань насильства, в тому числі щодо дітей (див. №49 від 22 березня ц.р.). Також, за статистикою, у 85% випадків жертви насилля воліють не говорити про це нікому, не шукати підтримки. Як наслідок — насильство помножується.
Аби допомогти людям (в основному це жінки і діти), які постраждали від насильства в родині, з 12 червня у Києві, Одесі та Сєверодонецьку Луганської області розпочали роботу мобільні групи поліції з протидії домашньому насильству. Це — пілотний проект, який, якщо виправдає себе, буде поширений на всю Україну (результати обіцяють оприлюднити у жовтні цього року). Нацполіція планує запустити його у всіх областях до середини 2018 року.
«Офіцери поліції, які пройшли спеціалізовану підготовку, розпочинають роботу в трьох пілотних областях. Мобільні групи будуть виявляти випадки насильства, реагувати і направляти потерпілих до відповідної структури. Ми вивчали міжнародний досвід і, завдяки колегам з ОБСЄ, ПРООН та інших організацій, підготували перші пілотні групи. Пілотні — тому що поки ми не готові реагувати на всі виклики: немає достатньо притулків для жертв, не підготовлено достатньо кадрів. Але ми хочемо задати імпульс», — зазначила заступник міністра внутрішніх справ України Анастасія ДЄЄВА.
Головним завданням, за її словами, є вчасне виявлення випадків насилля та реагування на них — щоб ця робота була апріорі дієвою: від дзвінка на номер 102 до допомоги оперативної групи, психолога чи соціального працівника. Для мобільних оперативних груп розроблено чіткий алгоритм дій.
«Першим на виклик приїжджає екіпаж патрульної поліції, за ним — дільничний, якщо серед постраждалих є діти — виїжджають працівники ювенальної превенції. Якщо є кримінальне порушення — працівники слідства та кримінального розшуку. Сьогодні у нас існує проблема кваліфікації диспетчерами 102 події, а саме — чи це домашнє насильство, чи хуліганські дії. Тому для диспетчерів ми проводимо навчання щодо схеми реагування на виклик щодо домашнього насилля», — говорить заступник начальника відділу дільничних офіцерів Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України Василь БОГДАН.
За його словами, сьогодні в Нацполіції чекають на прийняття закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та на ратифікацію Стамбульської конвенції, які дадуть більше важелів для роботи. Такої думки дотримуються всі експерти, які займаються створенням законодавчої бази для протидії домашньому насильству. «Нератифікація Стамбульської конвенції, неприйняття національного законодавства і неготовність впровадження цих норм є викликом у справі боротьби з домашнім насильством. Поліцейські, які виїжджають на випадки домашнього насильства, повинні мати дієві механізми захисту громадян. Саме Стамбульська конвенція говорить, що домашнє насильство — це кримінальний злочин, і ми маємо забезпечити дієві засоби покарання за скоєння такого злочину», — вважає Анастасія Дєєва.
За словами народного депутата Марії Іонової, над тим, щоб переконати депутатів Верховної Ради ратифікувати Стамбульську конвенцію, сьогодні працює ціла група експертів. «Вже понад 2,5 року напрацьовуються законопроекти для ратифікації Стамбульської конвенції. Але досі у нас навколо неї — міфи, стереотипи і недовіра... Але вона стосується прав людини, і це — наші міжнародні зобов’язання перед Радою Європи. Всі вони спрямовані на захист прав людини, і це — основне. Сьогодні для ратифікації цього міжнародного документа в нас розроблено три законопроекти: перший — це сама ратифікація, другий — узгодження положень чинного законодавства та адаптування його до європейських стандартів, третій — зміни до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів», — пояснила Марія Іонова.
До змін має бути готовим і саме суспільство. На жаль, обізнаність громадян у питаннях захисту своїх прав, кваліфікації насильницьких дій (що вважається насильством, до кого звертатися) далеко не найкращі. Так само — питання довіри до соціальних служб, поліції. «В Україні більша частина жертв домашнього насильства не повідомляє про це нікому. Але для ефективного реагування необхідна довіра у самій громаді. Без неї проблема домашнього насилля ніколи не буде вирішена. Тому це питання не тільки уряду, а й усього суспільства. В країні має бути мультисекторальна співпраця — щоб ефективно справлятися з викликами», — вважає представник Фонду народонаселення ООН Каспар ПІК.
