Якщо, бува, інтереси цього підсудного захищатиме вдумливий і чуйний адвокат, то знайде безліч пом'якшувальних обставин для свого клієнта. Озброївшись переконливими цифрами та фактами, зверне увагу громадянина судді й сторони позивача на гострі проблеми суспільства. Мовляв, його клієнтові лише те й залишалося, що йти второваною стежкою.
Пристрасно запевнятиме у судовому засіданні адвокат, що наш Х., відбувши перший строк, планував почати нове життя, але, на жаль, це йому не вдалося. Попри величезне бажання підсудного. Як не вдалося б і комусь іншому на його місці. І тут він, адвокат, урочисто проголосить, що з початку цього року до обласного центру з місць позбавлення волі повернулося 170 громадян. Когось із них уже не чекали в сім'ях, бо «природа взяла гору над вірністю чи іншими почуттями, а також далися взнаки спомини про попереднє подружнє життя». На житлову площу він уже не може претендувати. Таке законодавство. Отже, як кажуть, ні кола ні двора.
Отож він, адвокат, аргументуватиме цифрами, одержаними у Хмельницькому міському центрі зайнятості населення. Пилип Крупа, керівник цього центру, каже, що «з початку року в нашій установі зареєстровано 23 громадянина, які відбули свої строки. Змогли працевлаштуватися лише 11 із цих зареєстрованих. Зокрема, на цегельню в Дубовому, мікрорайоні обласного центру, на дідянці колії у Гречанах, у комбінаті будівельних матеріалів облагробуду...
Решта ж, мовляв, одержує до 25 гривень допомоги для безробітних. Еге ж, почнеш із цими жалюгідними грошима нове життя. Перспективи працевлаштування решти, як вважає П.Крупа, вельми примарні. «Які ж то перспективи, якщо в черзі на одне вакантне робоче місце у середньому по 25 безробітних. На жаль, ця черга довшає з кожним днем», — пояснює він. Так, продовжує, передбачено певні можливості для працевлаштування цієї категорії осіб. І передбачено певні заходи впливу на керівника, який не бажає працевлаштувати представника цієї категорії. Та що з того? Володимир Бех, керівник департаменту виконання покарань облуправління міліції, додає, що навіть передбачено місце праці для того, хто, відбувши строк, бажає почати нове життя. Одначе, погоджується В.Бех, реалії такі, що далеко не завжди так складається, як передбачається. Інакше, мовляв, чому б звільнені зверталися до установи? очолюваної П.Крупою. А сам начальник центру зайнятості населення П.Крупа розповідає, що часто-густо ні він сам, ні хтось інший не має жодної можливості для застосування санкцій щодо керівника, який не бажає «няньчитися» із колишнім «зеком». Бо практично кожен керівник має багато впливових «адвокатів». П.Крупа звертає увагу й на деякі психологічні моменти, що стосуються ставлення громадськості до людей, які, може, палко бажають «зав'язати» з минулим.
Троє зі 170, які повернулися до Хмельницького цьому року, вже вчинили злочини повторно, дає довідку В.Бех, начальник департаменту виконання покарань. Дехто із решти (167) ще, як мовиться, тільки-но потрапив у поле зору детективів. Ще дехто «успішно» долає останні сумніви й вагання. Бо далеко не кожному дали можливість заробляти собі на життя чесною самовідданою працею. Зокрема й Х.
Може, саме так і скаже під час судового засідання адвокат Х., вичавивши по скупій чоловічій сльозі із громадянина судді та сторони позивача. І вони, втерши ці сльози, призначать підсудному ім'ям України новий строк. Аби він знов опинився далеко від суворих житейських реалій.
Система, що склалася в суспільстві, поки що не вельми сприяє поверненню до нового, людського життя. І про це також треба думати причетним до організації ринку праці. В.Бех нагадує про масове прибуття до Хмельницького краю звільнених за обіцяною амністією і «за закінченням строків ув'язнення».
