Поблизу села Іза в Хустському районі Закарпатської області існує єдине в державі пантове господарство. Тварин на оленячій фермі розводять заради пантів — молодих рогів, з яких виготовляють цінні ліки «пантокрин». Однак минулого літа вперше панти оленям не обрізали — господарі кажуть, що це стало невигідним, фармацевтичні фірми пропонують за дорогоцінну сировину занадто низькі ціни. Тому наразі постала проблема — потрібно терміново шукати вихід із ситуації, аби олені просто не вимерли з голоду...
Ще перед Великою Вітчизняною плямистих оленів завезли з Далекого Сходу та Південного Примор’я до європейської частини Радянського Союзу, в тому числі й в Україну. На території нашої держави плямисті олені живуть більше, нiж у десяти областях. Але пантове господарство в Україні одне. Поблизу села Іза воно існує з 1987 року.
Перший секретар райкому Павло Іванович Гвоздянський десь вичитав про цілющі властивості оленячих рогів. Зв’язався зі своїм знайомим у Калінінградській області — і практично два десятиліття тому 32 олені літаками перевезли з- під Калінінграда до Закарпаття. Новосели непогано прижилися, були часи, коли поголів’я сягало 350 голів. Однак задовгий «перехідний період» колгоспного життя тяжко позначився й на долі плямистих оленів, хоч їх якось і не повертається язик назвати колгоспною худобою. З десяток років тому тодішній голова сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нарцис» (сьогодні воно називається «Колосом») наказав оленів повідстрілювати. Вбивали головним чином самиць — «господарям» з обмеженою відповідальністю це здавалося логічним, адже в олениць не ростуть роги, заради яких тримали ферму. Про те, що без маток пропадуть і не народяться оленята, в тому числі й самці, якось не подумали. Кiлька рокiв тому оленів спіткало інше, цього разу вже природне, лихо — великі сніги, від яких завалювалися старі будівлі по селах Хустського району, забрали життя близько 20 тварин. Під опікою нинішніх власників ферми — близько 100 оленів.
На рік для утримання навіть цієї сотні тварин потрібно щонайменше 50 тисяч гривень, однак протягом кількох останніх років господарі не могли виручити й 10—12. Панти знецінилися чи, вірніше, знецінилося ставлення нашої фармації до такої сировини. «На фабриці, з якої постійно приїжджали закуповувати молоді роги, зараз змінилося керівництво, а відтак і вся політика підприємства, — каже власник оленячої ферми Михайло Бугаш. — Фармацевти почали стверджувати, що їм невигідно купувати панти, бо ліки з них дорогі, й люди не дуже можуть собі дозволити їх купити».
«Не залишається нічого іншого, як перекваліфікувати ферму, — прокоментував ситуацію Михайло Данча, начальник управління сільського господарства в Закарпатській області. — Уже вирішено, що ферма перейде з галузі охорони здоров’я до туризму. Оскільки в районі активно розвивається сільський туризм, то вирішено включити відвідини оленячого господарства в програми різних турів і на цьому заробляти».
Іван Пристая, сільський голова села Іза, пропонує фермі інші варіант виходу з кризи. Перший — знайти покупців-фармацевтів за кордоном і облаштувати тут парк відпочинку. Ще один — купити державі ферму у приватників і створити заповідник. Якщо нічого не робити, каже Іван Ілліч, рідкісні тварини просто зникнуть. Уже тепер плямистих оленів продають усього за три тисячі гривень...
Але фахівці не дуже вірять в те, що швидко знайдеться вихід з ситуації. По-перше, туристи все ще не так і рвуться до регіону з огляду на інфраструктуру та сервіс нашої туристичної галузі. Та й «Біттнери» до нас не спішать, бо, швидше за все, не знають, що таке добро пропадає в регіоні, а закарпатці, у свою чергу, не вміють його запропонувати. То справді — де вихід з ситуації?
ДОВIДКА «Дня»
Препарат під назвою «Пантокрин» добре відомий як тонізуючий засіб, який застосовують при перевтомі, неврастенії, неврозах, слабкому серцевому м’язі, гіпотонії. Використовують препарат також при ускладненнях після гострих інфекційних захворювань, для підвищення працездатності людини. Відомий він також іншою своєю дією, про яку чоловіки знали задовго до появи віагри.
