Можна не сумніватися, що серед цих 30 мільйонів обов`язково знайдеться кілька сотень нелегальних мігрантів, частина з яких прокладатиме маршрут на Захід (так звані транзитні мігранти), а частина, з шоком для МВС оголосивши себе втікачами, спробує приглянути шматочок українщини. Найпоширеніша категорія мігрантів - афганці; інколи до нас "забігають" мешканці Африки, Центральної Азії, Закавказзя, змушуючи міграційні служби хапатися за голову, оскільки Україна ні законодавчо, ні організаційно не готова вирішити цю проблему.
За словами Голови правління центру досліджень проблем міграції Юрія Бузницького, теоретично є 5 законів, що регулюють сферу міграції ("Про біженців", "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", "Про правовий статус іноземців"...).
- Закони не лише недосконалі, а й невдалі взагалі. У жодному немає розділу "Імміграція" (в`їзд з метою постійного проживання чи працевлаштування) і жоден непридатний до ефективного відсіювання нелегальних мігрантів.
Таким чином Україна, як і вся Східна Європа, набуває рис "буферної" держави, оскільки Захід, який вже встиг "полюбити" втікачів і відповідно навчився їх фільтрувати. Так жоден турист не зможе в`їхати у Англію чи Францію без зворотного квитка або наявних для цього коштів.
Як з громадянина Буркіна Фасо перетворитися у втікача
Здійснивши кілька пересадок (прямого рейсу з Африки в Україну немає), буркінафасовець опиняється в Борисполі, перед митницею з`їдає свій паспорт і ступає на землю України як нелегальний мігрант, оперуючи виразом: "А документів у мене немає".
- Ці слова, - стверджує п. Бузницький, - є головним болем для міграційних служб цілого світу. З іншого боку, багато випадків, коли документи були справді вкрадені. Поновити ж національний паспорт у нас - гігантська проблема - амбасад більшості африканських країн в Україні не існує, а, наприклад, в Росію жодного ангольця, сенегальця чи гвінейця без паспорта не пустять. Що робити?! На Заході таку людину тимчасово документують, у нас цей механізм відсутній.
Щоб здійснити транзит зовсім необов`язково "гратись у піжмурки" з митниками, оскільки є безліч туристичних фірм, які цілком офіційно запросять буркінафасовця в Україну, де він і безслідно зникне для своєї держави. Проте безпечніше "жартувати" з прикордонниками. Наш кордон є настільки технічно незахищений, що особливого хисту для його перетину не потрібно.
Як отримати статус утікача (легалізуватися)
Ошелешивши митників відсутністю документів, буркінафасовець звертається із заявою у обласний відділ міграції, заповнює безліч анкет і отримує довідку на право перебування в Україні протягом 4 місяців, необхідних державним відомствам для прийняття ухвали. До моменту отримання статусу втікача (станом на 1-е січня 1997 року його було надано 1161 особі) африканський емігрант отримує "комплект" прав: на працю, проживання, медичне забезпечення, - які більш схожі на лозунги. "Я не знаю жодного втікача, який би отримав весь перелік того, що гарантує держава, - говорить Ю.Бузницький. - Єдиний вид витрат, яких вона насправді зазнає, це - видатки на процедуру".
Після написання заяви претендент на статус втікача повинен жити у пункті тимчасового перебування. Єдиний в Україні заклад такого призначення, на Вінниччині, не функціонує. Поки заява розглядається, втікач поза законом. Будь-який міліціонер може спинити його і стягнути штраф. З початку 1997-го року 38 тис. "нелегалів" притягнуто до адміністративної відповідальності, що на 1,3% більше, ніж 1996-го. Хоча не зрозуміло: збільшилось число іноземців чи поліпшилася робота міліції.
Чому відмову не слід приймати серйозно
Вистоявши у черзі, буркінафасовець отримує відмову (з зими 1996 р., коли почали надавати статус, відмовлено 600 особам), після чого освоює два нових шляхи: звертається з апеляцією у Державний комітет у справах національностей та міграції або намагається здобути вид на проживання під іншим приводом (вступ до вузу, одруження). Хоча у нашій кризовій дійсності і цього можна не робити. За законом, якщо особа не має підстав перебувати в Україні, вона повинна добровільно виїхати або бути примусово депортованою. Тож, щоб спровадити нав`язливого гостя у Буркіна Фасо, з державної скарбниці слід "вишкребти" $1200. До того ж, гарантії, що через тиждень емігрант не повернеться знову, немає. А регулярно з попутнім вітерцем катати африканця Україна не може, та й прикладів вигнання іноземців поки що не було.
- Формально, депортація могла б здійснюватися за рахунок тієї сторони, яка запросила, але потрібна ухвала суду, а це знову- кошти. Коло замикається...
Таким чином, залишитися в Україні для букінафасовця не становить жодних труднощів і проблем, чого не скажеш про нас. Згідно зі статистикою МВС, за останні роки кількість злочинів, скоєних іноземцями зросла у 10 разів. Тільки 1996 року зареєстровано 80 тис. правопорушень, серед яких 55 тис. - громадянами СНД. Однак, Юрій Бузницький переконаний, що "фактор нелегального перебування, як правило, є похідною від чогось, а не навпаки. Тобто, коли людина займається наркобізнесом, не наркобізнес викликаний його нелегальним статусом, а нелегальний статус - специфікою його роботи. Звісно, він не схоче легалізуватись, аби не бути присутнім у інформаційних мережах".
Якщо ж зазирнути за мішуру гасел, кримінальних звітів та статистик, виявиться, що "спідня білизна" міграційної політики світу не така вже й чиста. На думку Ю.Бузницького, іноді державі вигідна наявність певної кількості нелегальних мігрантів, бо вони, виконуючи "чорну" роботу, закривають ринок праці, який неможливо наповнити власними трудовими ресурсами. Наприклад, у США кількість мігрантів вимірюється мільйонами, американці ж роблять вигляд, що не помічають цього. Не забігаючи далеко, згадаймо Росію, де незареєстровано, отже нелегально, працюють сотні тисяч українців.
Все ж, міграційні процеси, що розвиваються значно бурхливіше, ніж органи, які повинні їх регулювати, становлять загрозу, а при тривалій тенденції ситуація взагалі може вийти з-під контролю.
- Щоб уникнути цього, - переконаний Голова правління центру досліджень проблем міграції, - потрібні технічно обладнані за всіма вимогами кордони (інакше процес буде нескінченим та збитковим) і механізм ефективної депортації. Оскільки в нас немає ні того, ні іншого, ми можемо абсолютно аморфно дискутувати на тему: чого більше завдають нелегальні мігранти - користі чи збитків.
До речі, терміну "нелегальний мігрант" не знайти у жодному нашому законі. І порахувати втікачів теж неможливо, бо вони - поза законом. Їх замало, щоб поїхати; забагато, щоб залишитися; але якраз достатньо, що наші люди не відчували нестатків наркотиків, контрабанди, а міліція - стягнутих штрафів.
