Світлана Агаджанян повернулася в рідне місто з Донецька у 2014 році. Її мікрорайон люди називають Сурове (з наголосом на «у»). Невідомо, чи має назва зв’язок із російським словом «сурОво», але реальність тут і справді була суворою. Як у багатьох віддалених районах промислових міст, культурне життя тут завмерло після закриття клубу, а за розвагами треба було їхати в центр Дружківки. Але Світлана мала надію на зміни та енергію на їх здійснення. Це швидко привабило однодумців, які у квітні 2015 року зареєстрували об’єднання «Україна можливостей». Ініціативна група постійно шукала способи змінити своє селище на краще. Шанс з’явився досить швидко.
«ДЛЯ НАС ВАЖЛИВА ВЗАЄМОДІЯ З ДІТЬМИ»
«Першою перемогою був грант на будматеріали для ремонту фасаду старої частини місцевої школи, — згадує Світлана. — Педагогічний колектив також вів перемовини з міською владою про оплату з бюджету решти матеріалів та роботи майстрів. Влада задовольнила цей запит, і уже 1 вересня 2015 року діти прийшли до будівлі з оновленим фасадом».
Надихнувшись успіхом, активісти змогли залучити грантові кошти на заміну старих вікон. Їх вистачило на 13 металопластикових пакетів для приміщень дитсадка, початкових і частково середніх класів. Але це була лише половина справи, тож делегація із селища знову вирушила на переговори у мерію. Там їх почули, ідею схвалили. Через кілька місяців школа №4 отримала бюджетне фінансування на заміну ще 14 вікон.
«Ми показуємо, що зміни можливі, що цілком реально залучати інвестиції з різних джерел для розвитку інфраструктури, — каже Світлана. — Також для нас дуже важлива взаємодія з дітьми. Ми хочемо змінити їхнє ставлення до громадської діяльності і в цілому до життя».
Як приклад, Світлана наводить серію безкоштовних майстер-класів, які проводили у Дружківці місцеві майстрині хенд-мейду. Для малечі тоді організували більше двадцяти заходів у пришкільних літніх таборах і дитячій бібліотеці. За словами Агаджанян, позитивних відгуків було дуже багато. Батьки дивувалися творчим здібностям і активності своїх дітей. Підтримка дорослих і розмови про громадську активність неабияк вплинули на дитячу віру в себе та власні можливості. «Вони довіряють нам, діляться своїми думками та ідеями, — продовжує Світлана. — А я запитую їх: що ви готові зробити самі, щоб втілити ці ідеї?»
Підлітки допомагають підтримувати життєдіяльність втілених проектів, а дорослі не зупиняються на розмовах і продовжують розвивати Сурове. Вони переконалися: запит на місце для дозвілля, відпочинку та спілкування у місцевих жителів великий. Проте на той час біля «центру тяжіння» — школи — не було ні спортивного, ні дитячого майданчика. Лише популярний у багатьох містечках і селищах «атракціон» — стрибки по вкопаних біля школи рядах шин. Старі турніки відслужили своє і ризикували завалитися разом зі спортсменами-початківцями. Тож «Україна можливостей» бере участь у конкурсі Фонду Кличка та отримує кошти на сучасний спортивний майданчик.
Паралельно велася робота над облаштуванням алеї для відпочинку — висадка вічнозелених кущів, встановлення лавок і смітників. Світлана та її однодумці активно спілкувалися з сусідами і змогли залучити їх до фінансування. Місцеві підприємства створили невеликий дитячий майданчик із кількох гойдалок і гірки. Так завдяки колективній ініціативі втілили маленьку мрію жителів селища.
ФОКУС НА ЗДОРОВ’Ї
Енергії у Світлани та її колег з організації вже достатньо і для загальноміських проектів. Так, у січні у восьми з 13 дружківських шкіл запрацювала система очистки питної води.
«Коли ми проводили майстер-класи у школах, то помітили, що деякі діти носять із собою воду в пляшечках, — розповідає Світлана. — У дитсадку можуть давати кип’ячену воду, а в старшій школі? Хлопці грають у футбол, наприклад. Вчителі забороняють їм пити воду з кранів, але вони все одно це роблять, не задумуючись над ризиками та наслідками. Пити їм хочеться, а альтернативи немає. Встановлення кулерів допомагає, але у нас деякі школи мало наповнені, і це коштуватиме дорого. А не всі батьки, які й так багато витрачають, збираючи дитину до школи, можуть це собі дозволити. Так і дійшли до ідеї про систему очистки».
Активісти представили задум робочій групі Програми розвитку ООН, пов’язавши безпеку з доступністю до питної води та здоров’ям юних дружківчан. Проект переміг на конкурсі для Донецької області, й організація надала 170 тисяч гривень на закупівлю систем очистки з резервуарами. Міська влада оплатила встановлення фонтанчиків для очищеної води та облаштування місць їхнього розташування. Коли системи передадуть у комунальну власність, влада фінансуватиме і заміну картриджів. За підрахунками «України можливостей», у рік з бюджету витрачатиметься на це від дев’яти до 16 тисяч гривень. Конкретну суму поки назвати важко, бо у кожній школі буде різне навантаження на систему, а отже графік заміни буде індивідуальним.
Світлана вже отримувала вдячні відгуки від батьків і шкільних завгоспів. За її словами, доступ до очищеної води отримали близько 75% відсотків дружківських школярів. Ще п’ять шкіл поки залишаються без систем очищення, але активісти шукатимуть можливості поширити проект і на них.
Найближчим часом «Україна можливостей» за підтримки Українського жіночого фонду та організації «ООН Жінки» буде реалізовувати комплексний проект «Здорову жінку — в Дружківку». Один із фокусів — соціальна та громадська активність, можливість об’єднання місцевого жіноцтва, елементи психологічної допомоги та розвантаження. Інший акцент зроблять на здоров’ї. Заплановано інформаційну кампанію про необхідність періодичних медоглядів, зокрема в гінеколога. Також придбають сучасне обладнання для гінекологічного відділення, яке допоможе медикам вчасно діагностувати захворювання та ефективно їх лікувати.
АКТИВНІСТЬ ЯК НОРМА
Маленькі кроки дружківчан вже дали відчутні результати. Люди відмовилися від гнівних вимог і неконструктивної критики на користь спільних активних дій. Влада відчула таку зміну настроїв і позитивно реагує на ініціативи громади, почала підтримувати їх не тільки «добрим словом» і дозволами, а й грошима. «Прокидаються» і керівники місцевих підприємств: клас-трансформер із м’якими пуфами, гаджетами та настільними іграми, реконструкція простору перед колишнім клубом, який тепер популярний у молоді, — їхніх рук справа.
«Усе це показує людям, що можна маленькими кроками змінювати своє життя, оточення і ставлення до того, що відбувається навколо, — підкреслює Світлана Агаджанян. — Результати надихають людей і змушують вірити, що для втілення в життя певних ініціатив не треба багато коштів».
За кілька років Сурове ожило. Пустки перетворилися на місце зустрічі друзів різного віку. Гомін малечі чути на вулицях до пізнього вечора. Усього кілька активних людей змогли згуртувати селище та дозволили його мешканцям відчути, що у них може бути «так само круто, як і в місті».
Попереду ще дуже багато роботи. Хочеться розширити дитячий майданчик до міні-парку розваг, щоб подарувати шматочок дитинства і старшим дітям. Навесні алея потребуватиме більше догляду. Але це лише радує людей, бо активність стала для них нормою. На власному досвіді вони переконалися: разом можна досягти більшого. Цією енергією та жагою змін «заразилися» навіть жителі сусідніх мікрорайонів Дружківки.
«Сусіди цікавляться, коли ми до них дійдемо, — усміхається Світлана. — А я відповідаю: не ми до вас, а ви до нас приходьте переймати досвід. Ми залюбки усе розкажемо і навчимо, але має бути щирий запит із вашого боку. Ви хочете змін? Об’єднуйтесь і дійте!»
