Прем’єра документального фільму режисера Саймона Керфута
«Невидима Діана» відбудеться в Британії в річницю загибелі Діани, 31 серпня,
на каналі Ай-Ті-Ві. Це розповідь про Діану, яку не супроводять представники
мас-медіа. І розповідь про те, як вона вчила співпереживати своїх синів.
Свідчення знедолених, приватні фотографії, домашнє відео.
Луїза Вулкок, яка вмерла від раку і якій Діана допомогла виконати її
останню волю — відкрити притулок для нужденних (Луїза, дізнавшись, що невиліковно
хвора, почала збирати на нього гроші). Сліпий інвалід Ян і його батьки,
які вперше в житті побачили живу Діану, коли вона перелізла через огорожу,
аби потрапити до них на подвір’я. Меліса Сміт, яка страждає на невиліковне
захворювання шкіри, що завдає їй нестерпного болю, який самою своєю присутністю
вміла полегшити Діана, і безліч інших.
«Ніхто з цих людей ніколи не забуде часу, проведеного разом з нею»,
— каже режисер. Ніколи не забуде його й п’ятнадцятирічна Вікторія Хемпфіл,
яка в 12 років перенесла пересадку серця, а тепер потребує трансплантації
нирки. «Я познайомилася з нею за рік до її смерті, — згадує Вікторія, —
за цей рік вона приходила до мене 15 разів. Вона дарувала мені свої фотографії,
а одного разу принесла адресовані мені листи від своїх синів. «Дорога Вікторіє,
— писав Вільям, — наша мама розповіла нам про те, як хоробро ти борешся
зі своєю хворобою. Ми пишемо, аби сказати тобі, що думаємо про тебе в цей
важкий час і шлемо свою любов і підтримку...». «Попри все, продовжуй усміхатися,
Вікторіє, — додає Генрі, — наша мама розповідала, яка в тебе прекрасна
усмішка».
«Вона приходила й сідала на моє ліжко, — каже Вікторія. — Я дуже швидко
перестала соромитися, вона була такою простою. Ми жартували, сміялися і
пустували. Востаннє вона прийшла до мене в червні 1997 і сказала, що їде
відпочивати, але коли повернеться, обов’язково відвідає мене. Останні слова
Діани, звернені до мене: «Я завжди пам’ятатиму про тебе, тримайся молодцем»
Фільм «Невидима Діана» — свідчення хворих і їхніх близьких, яким змогла
допомогти народна принцеса. Не офіційні благодійницькі візити, а зустрічі,
про які зазвичай ніхто не знав.
