Досить погортати каталог виставки, яка відбулась минулого року на Андріївському узвозі, 3, щоб проникнутися особливим даром чудового майстра передавати найтонші нюанси своїх емоційних контактів із життям. Така почуттєва інтенсивність робіт живописця особливо відчутна в пейзажах із деревами в різні пори року і в натюрмортах із квітами. Не претендуючи на академічну коректність своїх думок, я б хотіла поєднати стиль Олексія Шовкуненка в цих творах із традиціями імпресіонізму, хоч іноді це й може видатися надмірною декоративністю. Хвиля безпосередніх живих душевних станів, що охоплює кожного, хто споглядає такі роботи, спокутує все, робить неважливою точність формулювань. І час не владний ні над даром майстра торкатися найтонших струн нашої душі, ні над нашою вдячною пам’яттю про нього.
Олександра Василівна Шовкуненко і до сьогодні зберегла в собі багато що з того, що колись зачарувало її чоловіка-художника. В особистому спілкуванні не можна не відчути тієї доброти i внутрішнього аристократизму, які поширюються від неї. Про те, що такі чудові якості ще не зникли остаточно в нашому наскрізь «ринковому» житті, свідчить і чудовий подарунок пані Шовкуненко Музею історії міста Києва.
