Зараз ще дуже складно відповісти на запитання «Дня», поставлене перед його читачами: що являє собою акція «СУ» — політичний екстремізм, хуліганство чи юнацький максималізм? Висновок можна буде зробити тільки після відповіді на запитання: хто стояв і стоїть за спиною молодих людей, які брали участь у захопленні примiщення ЦК КПУ. Якщо у випадку із захопленням будівлі костенківського Руху все зрозуміло, то в першому випадку відповідь на поставлене запитання зможе дати тільки суд! Але яку відповідь він зможе дати, якщо вже зараз чиниться відкритий тиск на слідчих? Свідченням цього є повідомлення «Дня» від 17 березня 2000 р. у замітці «Реакція політичного середньовіччя?» і відповіді доктора соціологічних наук С.Макеєва на запитання кореспондента газети. Ну як можна охарактеризувати повідомлення одного з лідерів КУНа М.Ратушного про створення Громадського комітету захисту заарештованих членів «Самостійної України», як не спробу тиску на слідство? Пан М.Ратушний вважає невід’ємним громадянським правом молодих людей вибирати методи досягнення мети, навіть якщо вони суперечать Карному кодексу. Подібне трактування права ми вже зустрічали в історії нашої країни як за часів радянської влади, так і в середовищі тих, хто боровся проти неї. Доводиться нагадати про маловідому широкому загалу інструкцію тільки для «керівного складу» про виконання серпневої 1943 р. постанови Надзвичайного Великого збору ОУН, в якій йшлося, що «жорстокість проти ворогів ніколи не була надмірною... Ножі, пістолет, отрута і підступність — це те, чим націоналіст може користуватися в боротьбі з ворогом, лише б виграш був на нашому боці». Наводячи цю цитату, я нікого не звинувачую у зловмисній пропаганді серед молоді подібних методів боротьби з «ворогом», а такими й досі «самостійники» та їхні натхненники вважають тільки комуністів. Ми, мабуть, не можемо жити без вигаданих ворогів. Ці «вороги» потрібні певним колам для відволікання уваги народних мас від повсякденних «негараздів». Для цього всі засоби придатнi. Потрібні вороги? Будь ласка, ось вони! Ату їх, ату!
Як би не захищали молодих людей, які здійснили антизаконну акцію захоплення примiщення ЦК КПУ, пани Ратушний, Удовенко, Петриненко, Брюховецький та інші, посилаючись на молодість, юнацький максималізм тощо, — виправдань їхньому вчинкові бути не може. Має торжествувати Закон, якщо вже наші керівники прагнуть до Європи і тягнуть нас туди, переконуючи європейців у тому, що наша країна — країна законослухняних громадян.
Dura lex, sed lex — суворий закон, та все ж Закон! І його мають дотримуватися всі, починаючи від Президента, членів уряду, депутатів Верховної Ради, лідерів партій і закінчуючи останнім бомжем!
