Стаття 126 Конституції України гарантує незалежність і недоторканність суддівського корпусу. Одним із механізмів забезпечення цієї незалежності вважається конституційне положення про безстроковість повноважень суддів, що обираються Верховною Радою України. Але, згідно із законопроектом «Про внесення змін до Конституції України», пропонується запровадити десятирічний термін суддівських повноважень, наскільки зрозуміло, з правом на переобрання.
Але проблема — не в терміні повноважень суддів, а в тому, що народ позбавлений можливості впливати на формування та функціонування судової влади, з якою громадянам частіше за все й доводиться контактувати в спірних ситуаціях. Народу — «єдиному джерелу влади в Україні» (ст. 5 Конституції) — залишене лише право скаржитися, описуючи свої ходіння «судовими муками». Наприклад, у зверненнях до Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України. Згідно з нещодавньою інформацією омбудсмана Ніни Карпачової, iз сотень тисяч таких звернень переважна частина стосується саме порушень прав громадян на належний судовий захист їхніх конституційних прав та інтересів.
Як це не парадоксально, але подібну ситуацію вже з самого початку закладено в чинній Конституції України, оскільки, при наявності «неформальних залежностей» від владних структур, судді повністю незалежні від своїх рядових «клієнтів» — громадян України. Крім цього, якщо «незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України» (ст. 126 Конституції), то самих суддів Конституція не зобов’язує насамперед підкорятися конституційним положенням, а «лише самому законові» (ст. 129). Такий підхід, до речі, був відсутній у проекті Конституції України зразка 1992 року.
Вважаю, що альтернативою згаданому положенню законопроекту може стати обрання суддів районних і міських судів безпосередньо громадянами України на альтернативній основі та на певний термін за поданням органів юстиції та місцевого самоврядування. Таким чином можна забезпечити необхідний для нормального функціонування будь-якої гілки державної влади принцип противаг. У даному конкретному випадкові він реалізовувався б у вигляді перехресного контролю за діяльністю суддів як з боку владних структур, так і самих громадян. Це дало б можливість належним чином оцінити кожного з альтернативних кандидатів на пост судді як на первинних виборах, так і на подальших перевиборах. А головне, дозволило б створити необхідну міру довіри громадян до судових ухвал, які приймаються і відповідну віру в судову справедливість на правовій основі.
