Бортничі — історична місцевість. Це тут виявлено цінні історичні залишки багатьох поселень (доби білогрудівської, дніпро-донецької, середньодніпровської та тшинецької культур). Назва Бортничі походить від слова «бортникувати», себто — розводити бджіл. Селище згадується від 1508 року як бортна земля, яку її власник Салтан Албєєв продав Микільському монастирю. А в 1585 і 1598 роках відбулося розмежування земель Бортничів між Микільським монастирем і Києво-Печерською лаврою, і вони вже згадуються як поселення.
Ще одна, невесела, сторінка в історію Бортничів була вписана 1965 року, коли збудували Бортницьку станцію аерації (аерація — це насичення киснем або повітрям). Сьогодні станція очищає побутові та промислові відходи, не лише Києва, але й деяких прилеглих міст Київської області.
ВИЖИВАЮТЬ, ЯК МОЖУТЬ
Працівники ВАТ «АК Київводоканал» б’ють на сполох, говорячи про станцію аерації в Бортничах. Вона вже давненько відпрацювала своє, працює ж бо понад 40 років. Усі її ключові вузли потребують найкардинальнішого оновлення та переоснащення. Схема обробки стічних вод вже застаріла й не відповідає сучасним вимогам.
Правда, є кволі спроби змінити ситуацію. Але ж кошти? Їхня мізерність не дозволяє говорити про великі зрушення на краще. На ВАТ «АК Київводоканал» зазначають, що таке, надто вже неквапливе, ставлення київської влади може погіршити ситуацію настільки, що буде запізно, адже не виключений скид неочищених стоків міста в Дніпро, а це вже загрожує екологічною катастрофою не лишень Україні, але й Європі.
ЯК ГАЛЬМУЄТЬСЯ РЕКОНСТРУКЦІЯ
Залізобетонні та металеві конструкції технологічних споруд не витримують випробування часом, виходить з ладу основне насосне та повітродувне обладнання, технологічні трубопроводи потерпають від корозії, мулові поля перевантажені (більш ніж у 2,5 — 3 рази) через відсутність технологій утилізації осадів, які утворюються в процесі очистки стоків. Щоб запобігти виливанню осадів, на двох мулових полях тимчасово нарощуються дамби, хоча й вони не завжди рятують ситуацію. Подеколи осади переливаються через дамби. В осадах високий вміст важких металів, тому їх заборонено використовувати в сільському господарстві як мінеральні добрива. Вже 20 з гаком років мулові майданчики діють як мулонакопичувачі. А зараз відступати вже нікуди, резерву вільних площ немає зовсім. Нарощування деяких дамб поки ще дає деякі площі для видалення осадів з технологічних споруд станції. На жаль, і цей, не надто вже надійний (але поки єдиний і чи не найдешевший), спосіб запобігання виливанню осадів не фінансується повною мірою. Що вже тоді казати про реконструкцію! З потрібних на підсипку дамб 29,9 млн. грн. профінансовано лише 7,6 млн. грн.
Ще в 2004 році на Бортницькій станції аерації, за підтримки Київської міської державної адміністрації, було розпочато реалізацію спільного українсько-датського проекту переобладнання 4-х аеротенків (очисна споруда для очистки стоків біологічним шляхом) та встановлення в них сучасної схеми біологічного очищення стоків від сполук азоту та фосфору, влаштування зон нітрифікації-денітрифікації та біологічного видалення фосфору за технологією однієї з датських фірм. Подібна схема очищення давно використовується в світі. Зараз спостерігається постійне збільшення вмісту сполук азоту та фосфору в очищеній стічній воді Старі ж нормативи не передбачали очистку води від цих елементів.
Датська сторона виконала всі необхідні розрахунки та безкоштовно поставила обладнання на суму близько 1 млн. доларів. А от українська сторона за чотири роки%виконала роботи тільки на 2-х аеротенках, та й ті з великими недоліками, тому вони так і не були запущені в роботу. Роботи по реконструкції ще одного аеротенку, знову ж через відсутність коштів, також припинені ще на початковій стадії.
Існуючі решітки (в грабельних відділеннях) не затримують всього сміття, яке надходить на станцію із стічними водами, і його виносить на споруди очистки. Споруди та технологічне обладнання засмічуються, виходять з ладу. Накопичення сміття у відстійниках призводить, особливо влітку, до процесів бродіння, в повітря викидається метан та сірководень. Як тут не поспівчувати мешканцям Харківського масиву, які давно і часто скаржаться на неприємні запахи від споруд станції.
У 2006 році на станції зроблено спробу реконструкції грабельних відділень. Виконано заміну 5 застарілих механічних решіток на сучасні швецького виробництва за кошти міського бюджету. Після цієї процедури в стічних водах поменшало сміття й твердих включень, та зменшилось забруднення атмосфери. Переоснащення все ж не судилося довести до кінця, хоча за кошти міського бюджету в жовтні 2007 року й було закуплено ще шість решіток того ж виробника. Не до кінця проведена оплата за ці решітки так і не дозволила їх змонтувати. Вже більше року вони припадають пилом на станції.
А станція далі, зрозуміло, що не від хорошого життя, продовжувала накопичувати борги по ремонту. І знову — шарудіння паперів. Ще наприкінці 2007 року за договором між Київською міською державною адміністрацією та певною німецькою фірмою підготовлено техніко-економічне обгрунтування реконструкції, визначені основні етапи реконструкції.
І, як і раніше, все застопорилось на стадії фінансування, або, точніше було б сказати, — недофінансування. Приблизна вартість впровадження проекту — 420 млн. євро. Протягом 2008 року проект реконструкції станції не фінансувався. Роботи, які було необхідно розпочинати терміново, так і були не виконані. І тільки наприкінці жовтня 2008 року обѓрунтування було затверджене в Київській адміністрації. У 2009 році планується розробити проект та розпочати будівельні роботи. За збігу всіх сприятливих обставин, до 2013 року реконструкцію станції, можливо, й буде завершено. Висока вартість проекту — чи не найбільша причина, яка може зашкодити провести заплановані роботи вчасно.
Протягом останніх 7—8 років на Бортницькій станції аерації спостерігається постійне зростання концентрацій практично всіх забруднюючих речовин у стічній воді, що подається на очистку, хоча постійно зменшуються витрати стічних вод. У порівнянні з 2001—2003 роками концентрації завислих речовин зросли у 1,3—1,5 разу, хоча об’єм стоків зменшився в 1,3 разу.
Висококонцентровані стоки — це проблема для очисних споруд, розрахованих на зняття тільки певного відсотку забруднюючих речовин. Звичайно ж, збільшується кількість мулу в аеротенках, зменшується вміст розчиненого кисню нижче допустимих норм (це погіршує процес біологічної очистки), а отже, як наслідок, якість очищених стічних вод теж погіршилась. Зростають об’єми осадів на без того переповнених мулових полях, підвищується навантаження на аеротенки, а накопичений надлишковий мул періодично виноситься з очищеною стічною водою. Працівники станції в подібній ситуації можуть лишень молитися, щоб керівництво міста нарешті зглянулося на них і зрозуміло, наскільки станції потрібна повна реконструкція.
Бортницька станція аерації гине в паперовій круговерті. Як казали класики: «Засідання триває...»
