Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Незвичайні пригоди зарізаного бичка

12 серпня, 1997 - 00:00

Бичок сірої масті річного віку разом зі своїми ровесниками та ровесницями нагулював круті боки на буйних травах громадського пасовища за селом Жванець Кам`янець-Подільському району. Вже сутеніло, коли наразі біля пасовища зупинилося авто "Москвич-комбі", з машини вийшло четверо молодих і дужих хлопців. Один із тих, котрі прибули тримав у руці колійського ножа. Прибулі прискіпливо і зі знанням справи оглянули череду, зупинили своє несите око саме на цьому сірому бичкові. Нещасна тварина навіть не ремигнула, коли їй було професійно перерізано горло...

Відтак зарізаного бичка якось заштовхали до "Москвича" й виїхали на широку дорогу. Та хай усі знають, що за гріхи треба платити або розплачуватися. Кара за злочин неминуча. Рано чи пізно. На цей раз розплата настала швидко. На дорозі між селами Жванець і Латівці водій не справився з керуванням перевантаженим авто, з`їхав зі шляху - машина впала в урвище і перекинулася. Один із чотирьох постраждав в аварії найбільше (саме той, який із колійським ножем був). Як потім з`ясують лікарі, дістав перелом хребця. А решта його попутників відбулася незначними пораненнями й значним переляком.

- Що було далі? - перепитує дільничний інспектор міліції Ковальчук. - Мабуть, вважаєте, що першою вдарила на сполох законна власниця бичка, колгоспниця жванецької селянської спілки "Незалежність"? Помиляєтесь. Я ж і її, і інших жванецьких попереджав, просив, благав: люди добрі, дивіться за своєю худобою, не залишайте вночі напризволяще. Відповідали, тут зроду-віку ніхто нічого не вкрав. Бо ж у нас так: доки грім не вдарить, дядько не перехреститься. От грім і ударив...

Аж наступного дня після пригоди хтось дав знати дільничному: в урвищі з`явилося перекинуте авто. Переконавшися, що факт, як мовиться, має місце, капітан Ковальчук викликав слідчо-оперативну групу.

- Прибули на хвилин десять раніше за тих самих... ну, чи потерпілих в аварії, чи підозрюваних у крадіжці бичка... Навіть не знаю достеменно, як їх правильно назвати, - мучиться у пошуках певних означень досвідчений капітан. Але про вкраденого бичка ніхто й не здогадувався. Звернули увагу, що якийсь песик крутиться попід ногами, метушиться, гавкає, кудись біжить, оглядається, чи за ним ніхто не йде, вертається. Наче хоче щось сказати людям... Міліціонери зметикували, пішли за песиком і за якусь сотню метрів побачили зарізаного сірого бичка.

А собачка той - звичайнісінький маленький дворовий пес, комашка - на подвір`я хазяйки того зарізаного бичка колись прибився.

Мабуть, ускочивши в халепу, "подільники" розгубилися: чи то кінці у воду ховати, чи то першу невідкладну меддопомогу найбільш потерпілому товаришеві надавати? До зарізаного бичка зразу кинулися, а вже потім, як з`ясувалося у ході слідства, зателефонували до Кам`янця-Подільського, до дружини непритомного "подільника".

Таку версію щодо розвитку подій після аварії висловлює дільничний інспектор, чимраз складаючи хвалу видатним детективним можливостям безпорідного песика. Він каже, що на допитах у слідчого підозрювані, водночас і потерпілі (в аварії), зразу зробили щирі зізнання: зарізали бичка, заштовхали до машин, повезли... Відтак наразі змінили свої пояснення на інші. Буцімто їхали, навіть не помітили бичка на дорозі, й не встигли об`їхати, збили бідолашну тварину. Тоді й вирішили дорізати пораненого звіра, продати м`ясо, а гроші повернути власниці сільгосптварини, та начебто не судилося їм здійснити свої благородні наміри.

"Гадаю, що слідчому вдасться довести, що мала місце крадіжка. Та ж і плями бичачої крові в салоні авта знайдено експертами, - пояснює капітан міліції Ковальчук. Мовляв, для суду потрібні конкретні докази. Що ж до нього самого, капітана, то він певний: за гріхи треба розплачуватися. Чи то за вироком якихось незбагненних таємних сил, чи то за людським вироком, чи то за вироком народного суду. Капітанові міркування поділяють власниця бичка, котрий пропав і всі, хто вже чув про цю історію, що трапилася на початку липня в Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області. А хазяйчиного песика, що вказав детективам на слід бичка, на жаль, не радує ні слава, ні шана, що несподівано впали на його безпорідну голову. Болить собаче серце...

Михайло ВАСИЛЕВСЬКИЙ, "День"
Газета: 
Рубрика: