Найближчої неділі в Лос-Анджелесі відбудеться церемонія вручення премій «Оскар». Але «Оскар» — це не лише кінематографічна подія. Це престижний показ мод, у якому топ-моделями є кінозірки. Боротися за місце в цьому дефіле дизайнери одягу починають задовго до призначеної дати. З осені.
У цей час проходять покази весняно-літніх колекцій, які, якщо поталанить, і будуть продемонстровані на червоній килимовій доріжці в Лос-Андже лесі. Якщо кутюр’є і зірка в дружніх стосунках, то він просто відсилає їй додому касету із записом дефіле й обов’язковою припискою: «Все, що вам сподобається, — ваше». Так, наприклад, робить Донателла Версаче, однією з клієнток якої є актриса Дженніфер Лопес. При цьому сукні не коштують зірці ні цента. Й це ще не все, чимало модельєрів, прагнучи залучити зірок на свої покази в Париж, Нью-Йорк або Лондон, оплачують їм перельоти й проживання. Й усе заради того, щоб підштовхнути примхливу знаменитість до правильного вибору. 2000 року модний Дім Шанель оплатив Джуліані Мур переліт з Америки в Париж виключно для того, щоб вона могла спокійно вибрати собі відповідну сукню.
Однак головний штурм зоряних сердець починається за місяць до церемонії. Модельєри з командами з’їжджаються в Лос-Анджелес, знімають номери в найкращих готелях і завалюють актрис сукнями. Стилісти зірок відбирають ті, що сподобалися, щоб забрати із собою й — так частенько буває — ніколи більше не повернути. Трапляється, що суконька, що зникла в глибинах зіркового гардеробу, коштує п’ятдесят тисяч доларів, але що означають ці гроші порівняно з тією славою, яка чекає на дизайнера, якщо саме його сукню осяють софіти в зоряну годину!
Потім настає зоряний час модельєрів. Сукні, що з’являються на сторінках газет, журналів і на екранах телевізорів, нещадно тиражуються. Наприклад, копії сукні, в якій Гвінет Пелтроу отримала свій перший «Оскар» за фільм «Закоханий Шекспір», — яскраво-рожева з відкритими плечима й пишною спідницею, — незважаючи на те, що чимало критиків назвали її вульгарною, продаються в магазинах за ціною сто двадцять доларів.
Деякі модні доми діють тонко. 1998 року, коли Кім Бейсінгер була номінована на «Оскара» за роль у фільмі «Секрети Лос-Анджелеса», в Домі Eskada їй запропонували взяти участь у створенні сукні. Результатом спільних зусиль стала салатово-оливкова сукня без рукавів, яка вважається однією з найбільш вдалих суконь актриси й досі тиражується.
Інші модельєри використовують банальніші, але через це не менш дійові маркетингові ходи, серед яких на першому місці — подарунки. Келвін Кляйн роздаровує чорні окуляри, фірма з виготовлення білизни Victoria’s Secrets надсилає всім номінанткам комплекти білизни, оздобленої діамантами, як «талісман на щастя». Багато хто вважає такі прийоми шахрайством.
Єдиним дизайнером, який не ганявся за зірками, була Едіт Хед, яка одягала весь Голллівуд впродовж півстоліття — з 30-х до 80-х років. Хед робила костюми до багатьох фільмів кінокомпанії MGM і одягала більшість актрис для оскарівської церемонії. Її сукня, в якій Грейс Келлі отримувала «Оскар» 1954 року за головну роль у фільмі «Сільська дівчина», потрапила в десятку найкращих суконь «Оскара» за всі 74 роки його існування. До того ж на момент її створення це була найдорожча сукня в світі — лише тканина коштувала 4000 доларів. Едіт Хед 34 рази номінувалася на «Оскара» як найкращий художник з костюмів і вісім разів отримувала цю нагороду.
Але найбільш удачливими в боротьбі за номінанток вважаються Армані та Валентіно. Саме їм найкраще вдаються прості й витончені вечірні сукні. Останніми роками все частіше на червоній доріжці з’являються сукні від американського дизайнера Віри Вонг. На церемонії 2000 року в її вбранні була Шарліз Терон, 2001 го —Дженніфер Лопес.
Доволі часто завдяки сукні й умінню її носити фотографії актриси друкують усі модні журнали світу, навіть якщо актриса на «Оскара» не номінувалася, а була присутня на церемонії як гостя. Так, наприклад, вийшло минулого року з Бьорк, яка була в «лебединій» сукні від Маріана Пежоскі. Останній, до речі, запевняє, начебто взагалі не знав, що його сукню Бьорк вдягне на церемонію. Саму церемонію не дивився, про власний тріумф дізнався ледь не з газет.
Іноді навіть запевняють, що сукня впливає на рішення академії про присудження премії. 1996 року злі язики говорили, що саме сукні Жюльєтт Бінош завдячує своєю статуеткою за виконання ролі в «Англійському пацієнті». Ця сукня, до речі, — витвір Жана Поля Готьє. Але це все припущення: підрахунок голосів кіноакадеміків закінчується набагато раніше, ніж актриси замислюються над тим, що вони вдягнуть у головний вечір року. Вибір вбрання — таємниця, яку всі учасники параду примудряються зберігати до початку церемонії.
За матеріалами журналу «Итоги»
