Чотири мільйони гривень Київ виділить на перейменування вулиць — така інформація з’явилася нещодавно у ЗМІ. Зміна старих радянських назв однозначно потрібна, але у той час, коли столиця заявляє про економію бюджету, будь-які витрати мають бути мінімізовані. «День» звернувся із офіційним запитом до КМДА — скільки ж коштів насправді планується витратити цього року на перейменування вулиць і яка вартість однієї таблички?
«Орієнтовна вартість одного будинкового та вказівного знаку становить 1480 гривень. Джерелом фінансування є бюджет міста Києва», — ось і вся відповідь.
Набираємо у пошуковику фразу «таблички на будинок». Інтернет видає десятки фірм з різною ціновою політикою: від 170 гривень до 400. За 500 можна зробити ледь не VIP— табличку, на позолоченому фоні, об’ємну, із художніми шрифтами. Для оптових замовників пропонуються знижки, окремо є звернення саме до місцевих влад, що готові до співпраці на взаємовигідних умовах. «День» зателефонував у кілька компаній, щоб дізнатися, що це за табличка може бути вартістю півтори тисячі гривень.
— Навіть не знаю. Ми друкуємо таблички з пластику та ПВХ, можливо, бажають друк з іншого матеріалу, наприклад, металу, тоді, справді, виходить дорожче. Ми покриваємо їх плівкою для зовнішньої реклами, по Києву нашої продукції багато, вони не піддаються впливу вологи, не хвилюйтесь, будуть служити протягом трьох-п’яти років, — розповіла нам менеджер однієї з фірм-виробників.
Нам пояснили, що зазвичай за таку ціну рідко хто замовляє, але за бажання можна придумати такий макет, таке оздоблення, що потягне і на всі три-чотири тисячі гривень. Але місцеву владу мала б цікавити передусім якість та доступна ціна. А не можливість для спекуляцій. Чи не так?
ЦІНУ МАЄ ВИЗНАЧИТИ ВІДКРИТИЙ КОНКУРС
Для Павла Подобєда, співробітника Інституту національної пам’яті, члена комісії з питань перейменувань при КМДА, ця цифра взята зі стелі (нагадаємо, що восени Інститут підготував посібник для органів місцевої влади з інструкціями, що потрібно для перейменування вулиць, і з розвінчанням міфу, що це надто дорого). Павло каже, лише на січневому засіданні комісії секретар Київради Олексій Рєзніков доручив вивчити питання кошторису однієї таблички.
— Результатів цих обрахунків я ще не знаю. Тому говорити про кошторис зарано, бо досі не затверджено якогось типового взірця для цієї дошки, з якого матеріалу робити, яких розмірів, із підсвіченням чи без, коли всі ці речі будуть усталені, тоді можна говорити про конкретну ціну. Можна зробити дошку і за три тисячі та обґрунтувати таку вартість, можна зробити вказівник вулиці за 60гривень, але все впирається у те, які вимоги до них висуватимуть.
Тобто та цифра, яку в КМДА назвали нам як офіційну, на яку можуть спиратися ЗМІ та тиражувати суспільству, — не має жодних розрахунків. Олександр Сергієнко, голова ГО «Інститут міста» каже, що колеги з інших громадських організацій підрахували: виготовити таблички можна у два-три рази дешевше, ніж пропонують у КМДА.
— Якби був оголошений прозорий конкурс або було намагання мінімізувати витрати з бюджету, можна було б зробити дешевше. Спочатку треба розробити стандарти цих табличок, потім оголошувати відкритий конкурс, на сайті КМДА мають бути вивішені пропозиції від учасників. Має бути відкрита процедура визначення переможця, щоб конкурсна комісія засідала у присутності журналістів, депутатів, це ж не таємниця якась. І якщо хтось лобіюватиме який-небудь проект, то буде право вето у міського голови, -говорить Сергієнко.
ВУЛИЦЯ ФРУНЗЕ ТЕПЕР... ЩАСЛИВА
Окрім фінансових спекуляцій, мають місце й політичні, відзначають експерти. Павло Подобєд розповідає, що дехто з колишніх депутатів хоче реанімувати своє ім’я саме на темі перейменувань вулиць, часто не вникаючи в суть питання. До прикладу: комісія нещодавно отримала звернення від політика, що треба повернути вулиці Симона Петлюри радянську назву — Комінтерну. Це те, що якраз під бурхливі дискусії змінили кілька років тому.
За підрахунками Інституту національної пам’яті, у столиці ще потребують зміни назви близько сотні вулиць. І дуже добре, що у більшості випадків ініціатива йде не від політиків, а від звичайних громадян. Ось що розповідає у соціальній мережі один із мешканців Ірпеня: «Декомунізація в Ірпені триває повним ходом: вулиці Жовтнева повернули історичну назву Северинівська. Замість Радянської — Варшавська, ІІІ Інтернаціоналу — Соборна, вулиця Фрунзе тепер Щаслива. А ще лишаються Комсомольська, Раднаркому... Незабаром і на них висітимуть нові таблички».
Знайома автора, директорка піар-компанії Наталя Красненкова розповіла, що в неї давно зріє думка перейменувати вулицю Ярослава Галана, на якій мешкає. Жінка пояснює, нині вулиця носить ім’я комуніста, котрий не визнавав ОУН-УПА, був автором статті «Плюю на Папу». Наталя обіцяла тримати в курсі справ, чим завершиться її ініціатива. Каже, на жаль, сусіди по вулиці трохи пасивні, тому доведеться за все братися самій, але готова. Проте не знає, з чого почати.
Експерти ж описують шлях, який має пройти Наталя: подати письмове звернення на ім’я міського голови про перейменування вулиці, обґрунтувати причину і запропонувати альтернативну назву, теж із аргументами. Далі це звернення проходить ланцюжок розглядів: Департамент суспільних комунікацій — Комісія з питань перейменувань — громадське обговорення — ще раз комісія і сесія Київради. На це знадобиться кілька місяців.
