Те, що сталося нещодавно в селі Троїцькому, що знаходиться поруч із містом Нова Одеса в Миколаївській області, досі є темою номер один, яку обговорюють жителі цього й сусідніх районів. Чи жарт: кілька невинних життів погубила людина, яка навіть не розкаялася в скоєному...
Розповідає Вікторія Багірова, старший прокурор відділу підтримки державного обвинувачення в судах прокуратури області.
— Фатальною для кількох новоодеських сімей стала любов Андрія Прокоповича (прізвище змінене. — Авт.) до молодої циганки.
У припадку ревнощів він неодноразово бив свою кохану Марію (ім’я також змінене через етичні міркування). Кілька разів, боячись, що вона піде від нього, пропонував вчинити обом самогубство, для чого начиняв апельсини ртуттю з термометра...
Не витримавши нескінченних сварок і побоїв, молода жінка все-таки пішла від Андрія. А коли наприкінці лютого 2006 року за своїми речима й документами приїхала до нього в супроводі працівника міліції й сестри, стало зрозуміло, що пішла назавжди. У той день і виникла в Андрія думка вбити свою кохану, а заодно й членів її родини. Він навіть розробив план, згідно з яким він уб’є спочатку родичів Марії. Потім покаже їхні тіла молодій жінці, дорікне, мовляв, якби вона залишилася живати з ним, то й люди були б живі. Після цього смерть чекала б і Марію.
13 березня 2006 року Андрій прийшов у дім до сестри Марії, де був чоловік сестри Сергій з малолітнім синочком, його неповнолітній брат Віктор і малолітній двоюрідний брат Артем. Під приводом пограти в більярд, Андрій завів Сергія на околицю села Троїцьке. Там наніс йому п’ять ударів ножем у шию й тулуб. А коли знесилений Сергій намагався з’ясувати, за що той так вчинив, Андрій став мальовниче розповідати йому, як через Марію уб’є й молодших братів Сергія. Коли Сергій вже не проявляв ознак життя, Андрій повернувся до будинку, де на подвір’ї задушив малолітнього Артема, а в кімнаті ножем наніс удар в серце Віктору.
Після цього вбивця тіла всіх трьох жертв скинув до колодязю й залишився чекати Марію. Однак вона не прийшла того вечора до сестри. Андрій, покинув дім, сховався на горищі будинку навпроти й спостерігав як знайшли й витягували з колодязя тіла вбитих ним людей.
Уже після закінчення досудового слідства Андрій зізнався в скоєнні ще одного вбивства — своєї рідної тітки, яку задушив сплячою з метою заволодіння її грошима. Як розказав Андрій, тітка була людиною жадібною й ніколи не давала йому грошей. За рік до цих подій він уже крав гроші з її будинку, але тоді тітка його пробачила й у міліцію не звернулася. Про вчинене вбивство Андрій розповів своїй матері, яка влаштувала так, що тітку поховали як стару, померлу природною смертю.
В останньому слові до суду Андрій бідкався про скасування смертної кари, оскільки вважав, що після вчинених особливо тяжких злочинів, він негідний жити. Він розмірковував про самогубство ще на свободі, коли спостерігав, як ховали родичів його колишньої коханої. Тоді, на горищі сусіднього будинку, він внутрішньовенно вводив собі горілку, робив ін’єкції з ртуті, яку дістав із термометра, але смерть його не брала.
Проаналізувавши докази провини Андрія, судова палата з карних справ Апеляційного суду Миколаївської області 2 жовтня 2006 року ухвалила вбивці вирок — довічне позбавлення волі.
Але вже через місяць Андрій подав касаційну скаргу у Верховний Суд України, де заявив, що всі вбивства здійснив у стані сильного душевного хвилювання, а тому просить пом’якшити покарання.
Яке рішення прийме вища судова інстанція гадати не будемо. А поки те, що трапилося, продовжують обговорювати не тільки в Новій Одесі, але й у всій Миколаєвщині. Жорстокість і насильство, на жаль, стали сьогодні нормою життя, а репортажі місцевого ЗМІ практично кожний день інформують нас про вбивства, зґвалтування та інші тяжкі злочини. На жаль, дуже часто, як і в цьому випадку, злочинці навіть не розкаюються в скоєному.
