Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Няня чи мама?

Психологи не радять розривати зв'язок між матір'ю і дитиною до півтора року
19 лютого, 2010 - 00:00

Найкращий вік жінки для народження дитини, на думку медиків, 23—25 років. Але в наш час, коли життя біжить у шаленому ритмі, а чимало жінок розставляють акценти так, що на першому місці — кар'єра, а потім сім'я, дітей народжують у 30, 35, а то й 40 років. Утім, усе це на так страшно. Медицина нині пішла настільки уперед, що жінка може народити у будь-якому віці. Головне — після народження малюка створити всі умови, аби він ріс люблячим, щасливим, здоровим і повноцінним як особистість. Що для цього треба? Як мінімум — присутність людей, які подарують дитині свою любов та турботу. Звісно, хто як не мама зможе дати дитині все, чого вона потребує у перші місяці життя.

Однак деякі мами з тих чи інших причин хочуть повернутися на роботу мало не через три дні після пологів. Саме тоді на поміч приходить няня. І тут постає питання — як не помилитися з її вибором, щоб дитину доглядала не тільки професійний педагог, вихователь, а й хороша людина, якій не страшно буде довірити своє дитя.

— Няня чи мама — питання неоднозначне, бо багато мам дійсно хочуть піти на роботу через кілька днів чи місяців після народження малюка. Важливо правильно підібрати людину, яка буде перебувати поряд із дитиною майже весь час, — каже психолог, керівник агенції з підбору персоналу «Royal Family» Наталія Михайлюк. — Будь-яку няню, незалежно від того, хто її пропонує — знайомі чи авторитетна агенція, завжди треба підбирати, орієнтуючись на свою інтуїцію. Бо якщо вона не підійде вам, хай би який прекрасний педагог вона була, може виникнути міжособистісний конфлікт, який впливатиме на дитину. Обов'язково слід звертати увагу на особистісні та професійні якості няні, також варто прописати всі нюанси щодо її поведінки, обов'язків та прав у контракті між нею та родиною. Я, наприклад, даю своїм няням і мамам щоденники і прошу їх разом визначити рівень розвитку дитини на даний момент і прописати у ньому, чого вони хочуть досягти до кінця року — щоб дитина навчилася читати, писати, покращила мовлення тощо. Варто озвучити, як саме цю ціль мама хоче досягти, щоб няня не робила це так, як вона вважає за потрібне, і щоб це не йшло врозріз з напрямом виховання, обраним родиною.

Як доведено психологами, діти, які отримують мало тепла та любові від мами, розвиваються повільніше і хворіють набагато частіше. Тому, на думку Наталії Михайлюк, кожна жінка має знати, що, перебуваючи з дитиною у віці від двох місяців до року, вона зробить дуже важливу справу. Адже тільки мама може передати дитині всі ті якості, які зроблять малюка здоровим і самостійним.

— Вважається, що дитина розлучається з мамою вперше тоді, коли їй відрізають пуповину. А вдруге це умовно відбувається, коли дитині виповнюється три роки, — пояснює практикуючий дитячий психолог Маргарита Гаврилюк. — Саме тому й кажуть, що найкраще віддавати дитину у садочок не раніше трьох років. Якщо дитину у ранньому віці передати в руки няні, у дитини можуть з'явитися помилкові цілі. Так, деякі мами кажуть: «Мене дратує моя дитина». Але дорослі можуть ідентифікувати роздратованість і злість, а дитина — ні, тому в неї з'являється помилкова ціль, як привернути увагу. З цим можна впоратися — варто підійти до дитини, не дивлячись в очі, обійняти її, погладити по спинці. Таким чином дитина отримає свою дозу уваги та заспокоїться. Якщо раптом мама образилася на дитину, бо, бачте, малюк привселюдно назвав її поганим словом, жінці треба згадати три риси, за які вона любить дитину до безтями, і образа пройде сама по собі. У цьому контексті проблема, кому виховувати дитину, впирається у те, що мама може інстинктивно, на рівні інтуїції відчути, чого саме дитина хоче, які емоції її переповнюють і як краще заспокоїти дитину, а няня — не завжди.

Одна з причин, чому мама вирішує найняти няню для виховання свого малюка, — бажання зробити успішну кар'єру. І тут, напевно, треба правильно розставити пріоритети: що на даний момент для жінки важливіше? Доводиться робити вибір між тим, чи бути поруч з дитиною, стежити за тим, як вона росте, каже перше слово, робить перший крок, просто грається чи мило спить у ліжечку, і тим, як досягти кар'єрного злету, підвищення заробітної плати тощо. Психологи кажуть, що виховання дитини і роботу можна поєднати, але не тоді, коли малюку лише кілька місяців. Мама просто розриватиметься між домом і офісом, а це може призвести до її емоційного чи професійного вигорання.

— Якщо жінка буде вдома з дитиною і при цьому вирішуватиме по телефону робочі питання чи працювати за комп'ютером, або ж навпаки — будучи на роботі, думками линути додому, вигорання не минути, — продовжила Наталія Михайлюк. — Тому ідеальний варіант, щоб мама була з дитиною до року-півтора, якщо ж такої можливості немає, треба брати професійну няню. З власного досвіду зазначу, що в Україні зараз посилюється тенденція, що мами з першого дня хочуть віддати дитину няні, найняти домогосподарку, а вільний час присвятити собі, чоловіку або розвагам. Але кожен вирішує цю проблему по-своєму.

Успішна бізнес-леді, менеджер Наталія Пухальська — звернулася до послуг няні, коли її сину Артемію виповнилося півтора року. Як розповіла мама хлопчика, до цього вона весь час присвятила сину, залишивши свій бізнес на тривалий термін. І ні хвилини про це не шкодує.

— Як на мене, мама потрібна дитині хоча б до того віку, поки вона не почне сама говорити, навчиться хоч якось виражати свої почуття та бажання, — продовжила Наталія Пухальська. — У перші роки життя дитині неодмінно треба віддати максимум ласки та тепла, щоб діти росли повноцінно як особистості, могли розкритися і розвиватися правильно. Після повернення на роботу я започаткувала проект «Унікальність наших дітей». Разом з фотографом Дарією Павловою ми з першого дня життя Артемія проводили час від часу фотосесії. Найкращі фото нещодавно показали на виставці «Подивись, як росте дитина». Проект зорієнтований, у першу чергу, на батьків, щоб вони зрозуміли: не можна за рахунок своїх дітей реалізовувати те, для чого не мали можливостей дорослі, наприклад, ходити на айкідо, стати відомим піаністом тощо. Адже кожна дитина — унікальна з народження. І це треба пам'ятати.

Та хоч би що говорили психологи, кожна мама вирішує індивідуально, як виховувати власне дитя. Важливо при цьому довіритися своїй материнській інтуїції, бо вона рідко коли підводить.

Інна ФІЛІПЕНКО, «День»
Газета: 
Рубрика: