Нещодавно уряд України прийняв Комплексну програму забезпечення навчальних закладів країни сучасними технічними засобами навчання з природничо-математичних і технологічних дисциплін. Програмою передбачається проведення наукових досліджень, а також проектно-конструкторські та методологічні розробки. Буде організоване виробництво і випробування нових засобів навчання. Очікуване нововведення «День» запропонував прокоментувати голові міжвідомчої ради з наукового приладобудування при Президії НАН України, заслуженому діячеві науки України, академікові НАНУ, директорові Інституту прикладної фізики НАН України Володимирові СТОРИЖКУ.
— Чому сьогодні ми приділяємо особливу увагу математичним і технологічним дисциплінам?
— Це прямо пов’язано з потребою переходу на інноваційну модель розвитку економіки, яка грунтується на двох китах — висококваліфікованих фахівцях і доступі до фундаментальної науки світового рівня. Статистика говорить, що коли зроблено якийсь науковий продукт, то завдяки інформаційним технологіям він стає надбанням усієї світової наукової громадськості. Існують навіть дані про те, що 95% нових знань переходять у нові технології вже в іншій країні. Може скластися враження, що нам можна не підтримувати фундаментальну науку, а лише використати знання, отримані в інших державах. Проте з чим зіткнулася сьогодні Японія, яка використала технології розроблені в інших країнах? Спочатку все йшло добре, але досягнувши певного рівня, вона зрозуміла, що розвиватися колишнім шляхом вже неможливо. Зараз ця країна почала вкладати дуже великі кошти в розвиток фундаментальної науки. Ми живемо за умов ринкової економіки, і держави докладають чималих зусиль для захисту своєї інтелектуальної власності. Якщо в Україні не буде високоосвічених людей і фундаментальної науки, ми будемо неспроможні сприймати ані нові знання, ані нові технології.
— Як сьогодні йдуть справи з технічним забезпеченням навчальних закладів в Україні?
— Ситуація дуже тривожна. За результатами обстеження загальноосвітніх шкіл, рівень їх оснащеності лабораторним і демонстраційним обладнанням не перевищує 20% від потреби. Причому воно морально й фізично застаріле. Загальну потребу в новому обладнанні лише в мережі освіти можна оцінити приблизно в 5,5 мільярда гривень. Передбачається використати багатоканальну систему фінансування. На реалізацію прийнятої програми передбачено виділити 1,3 мільярда (70% — з державного бюджету, близько 30% — за рахунок місцевих бюджетів, а також передбачається залучати кошти вищих навчальних закладів, отримані за надання освітніх послуг).
— Як планується вирішувати питання з організацією виробництва навчального обладнання в країні? Чи є для цього необхідна база?
— Проаналізовано номенклатуру продукції заводів, які раніше займалися випуском навчальної техніки. Таких заводів на Україні було близько 20. У зв’язку з тим, що державного замовлення на навчальну техніку не було, ці підприємства переорієнтувалися — і багато з них взагалі перестали випускати навчальну техніку. Зараз ми працюємо з цими заводами й готуємо програму розробки промислового випуску навчальних приладів. Реалізовуватиметься план ринковими методами, а закупівля обладнання провадитиметься лише на тендерній основі. Щоб стимулювати участь промислових підприємств у цій програмі, ухвалено закон, яким передбачене створення в місті Суми технологічного парку «Наукові і навчальні прилади». Технологічний парк — це інноваційна структура, для якої створюються пільгові умови для здійснення інноваційних проектів. Програма частково здійснюватиметься за рахунок інноваційних проектів, які розглядатиме Комісія з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів Кабінету Міністрів України. Після затвердження цих проектів вони отримають податкові пільги, і це стане добрим стимулом для участі підприємств України в реалізації програми.
Створення технопарку — це дуже серйозний крок. Держава нічого не втратить від його створення, бо обладнання піде в систему освіти, яка фінансується з бюджету. Коли індустрія запрацює, то завдяки експортові держава почне отримувати прибуток. Ми зможемо виграти за рахунок дешевизни робочої сили — вона зараз в Україні у 20 разів дешевша, аніж у Західній Європі, і у 5—6 разів, аніж у Польщі. У деяких країнах, у тому числі країнах СНД, немає виробництва навчальних приладів. У нас є всі можливості завоювати цей ринок збуту. Відповідно до програми в Інституті прикладної фізики НАН України створюється Науково-дослідний центр навчально-наукових приладів подвійного підпорядкування. Його створення дозволить об’єднати зусилля МОН, АПНУ і НАНУ в реалізації цієї програми.
— Як виглядатимуть сучасні кабінети фізики, хімії, біології? Чи будуть замінювати вимірювальні пристрої зі стрілками на електронні?
— Сучасні навчальні прилади обов’язково включають у себе мікропроцесори, які використовуються для проведення лабораторних досліджень. Отримані дані оброблятимуться за допомогою комп’ютера. Особливістю сучасного навчального кабінету є те, що всі прилади — модульного типу. Для проведення експериментів викладачі й учні з необхідних ним модулів набирають потрібну лабораторну установку, яку збирають наче дитячий конструктор. Це дуже захоплююча процедура для учнів, адже кожну складову може бути використано в декількох експериментах, також це вигідно і з економічного погляду. Нові прилади можуть мати вихід на комп’ютери, де оброблятимуться результати. Від цього зросте ефективність використання техніки під час навчання.
— Чи не призведуть новітні технології до того, що всі експерименти проводитимуться за допомогою комп’ютера на відстані і традиційні методики навчання залишаться в минулому?
— Сьогодні можливе проведення різних лабораторних робіт і на відстані — наприклад, сидячи вдома біля комп’ютера. Проте має бути розумне поєднання нетрадиційних форм навчання, пов’язаних із комп’ютером, і традиційних форм, пов’язаних із лабораторним обладнанням. Одна справа бачити на екрані комп’ютера прилад і з ним експериментувати, і зовсім інша, коли учень своїми руками зібрав цей прилад і провів експеримент. Встановлено, що ефективність засобів навчання прямо пропорційна складності навчальної техніки. Чим навчальна техніка складніша, тим вона більш ефективна — предмет краще засвоюється. Максимальну ефективність мають індивідуальні лабораторні роботи. Тому розвиватися повинні всі форми навчальної техніки, діти повинні навчитися провадити експеримент. Це дуже важливо для тих, хто потім займатиметься наукою і піде працювати в дослідний інститут, на різні фірми. Важливо мати практичні навички роботи з обладнанням ще зі шкільної лави.
— Коли і де можна буде побачити нове обладнання в дії?
— Зараз із ініціативи Сумської обласної адміністрації в 10 школах області (в тому числі й сільських) починається «Всеукраїнський експеримент із впровадження нових засобів навчання» Там було вишукано можливості для придбання невеликої кількості імпортного навчального обладнання, а двадцять учителів хімії, біології і фізики пройшли двотижневу підготовку в Геттінгенському університеті в Німеччині, а також на фірмі, яка випускає ці прилади. За рахунок коштів, передбачених програмою, з наступного навчального року насамперед оснащуватимуться новим обладнанням інститути післядипломної освіти і педагогічні університети. Спочатку вчитися працювати по-новому будуть учителі.
— Як реалізація даної програми може вплинути на наукове життя в Україні?
— Лабораторне обладнання на Заході дуже дороге, це пов’язано з дорожнечею робочої сили. Тому наше завдання — організувати виробництво цього обладнання в Україні за тими ж західними технологіями. Щоб підприємство могло освоїти випуск нової продукції, потрібен стартовий капітал. Ми б змогли виробляти високотехнологічну продукцію і на експорт. Це була б рентабельна продукція з великою додатковою вартістю. Якщо вдасться організувати виробництво технічних засобів навчання в Україні, то це дасть велику економічну вигоду. Якщо ми вирішимо проблему стартових інвестицій, то за нашим науковим, технічним потенціалом ми, без сумніву, можемо бути конкурентоспроможними. Питання тільки в тому, чи зуміємо ми організувати цю роботу й на скільки наше законодавство буде сприяти нам у цьому.
Адже повинно бути не лише збільшення фінансування науки, а збільшення на пріоритетних її напрямках. XXI сторіччя — це сторіччя науки про живе. Біотехнологія, генна інженерія — найважливіші напрямки розвитку. Інший важливий напрямок — нанатехнології, тобто технології на рівні субмікронних розмірів. Це вивчення фізичних і хімічних явищ на атомному і молекулярному рівнях і створення мінімашин, мініпристроїв, які матимуть мікроскопічні розміри, що особливо важливо для медицини. Наприклад, крихітний робот зможе рухатися по кровоносній системі людини і проводити діагностику та операції всередині судин. Наявність же в навчальних закладах сучасного обладнання, яке може демонструвати новітні досягнення нашої науки, пов’язана з новітніми технологіями, не може не привабити школярів і студентів до глибокого вивчення наук. Це може стати добрим стимулом для приходу талановитої молоді в науку.
