Декілька днів тому організатори II Національного фестивалю соціальної реклами, який стартує 3 листопада в Українському домі, презентували нову емблему й концепцію фестивалю. Проте багато людей впевнені, що захід і так викличе небувалий інтерес. Адже останнім часом обговорювати бігборди, асортимент яких коливається від немудрованого «Києве мій» до «Мамо чому я урод?», від якого кров стигне в жилах, стало улюбленим заняттям киян.
Минулого року I Національний фестиваль соціальної реклами зібрав 476 учасників. На стендах у столичному Будинку кіно представили 617 конкурсних робіт. З них журі відібрало 63, гідних стати прикладом соціальної реклами. Проте організатори фестивалю стверджують, що головне досягнення — це те, що цього року захід вдасться зробити ще масштабнішим. І, що особливо тішить, про готовність вкладати гроші в соціальну рекламу заявляють українські олігархи. З цього приводу навіть окрема номінація з’явилася — «Комплексні соціально орієнтовані кампанії».
Разом з тим, очікується, що цього року конкурсних робіт буде менше. Адже на минулий фестиваль соціальні служби та дизайнери відіслали роботи, над якими працювали чотири- п’ять років. Проте, впевнені організатори, зі зменшенням кількості експонатів якість виставки тільки поліпшується. «Зазвичай на фестивалях виставляються роботи, вже знайомі всім. А в нас 80% — це нова, нікому не відома продукція», — розповідає голова Спілки рекламістів України Михайло Старощук. Усі роботи учасників потраплять до єдиної бази даних. А головна мета організаторів фестивалю — домовитися з Асоціацією зовнішньої реклами про розміщення найкращих робіт на їхніх носіях інформації. Проте Михайло Іванович упевнений, що асоціація піде назустріч. «Їм вигідна така співпраця. Вони зможуть закривати порожні бігборди нашою соціальною рекламою», — говорить рекламіст.
Однак зараз асоціацію рекламістів, як і соціальних працівників, набагато більше хвилює інше питання, що цілком законно виникло з наростаючою популярністю соціальної реклами. А саме: хто контролюватиме її зміст? Адже остання кампанія, м’яко кажучи, викликала неоднозначну реакцію суспільства, а фахівці в один голос назвали її непродуманою. На сьогоднішній день норм і стандартів соціальної реклами взагалі не існує. Тому одне з першочергових завдань організаторів фестивалю — добитися створення спеціальної комісії, яка стежила б за змістом реклами. Та й наглядала б за компаніями-виготівниками алкоголю та тютюнових виробів, які мають відраховувати 5% виручки на соціальну рекламу.
Михайло Старощук упевнений, що реклама — це витвір мистецтва, й нею мусять займатися професіонали. «Зараз держава як ніколи потребує якісної реклами. Це частина національної ідеї, я б навіть сказав — рупор ідеології. Адже, за великим рахунком, соціальна реклама провокує дії. Однак, по суті, за неї ніхто не несе відповідальності. Наприклад, я знаю випадок, коли непродуманою рекламою жінку довели до психіатричної лікарні. Сім’я віком за сорок років ніяк не могла народити дитину, а коли це нарешті сталося, малюк народився з синдромом Дауна. Мати побачила плакати на зразок «Чому я урод?» і збожеволіла. Так, зараз ці бігборди активно прибирають з вулиць міста, але хто відповідатиме за це?» А ще організатори фестивалю пропонують на кожному плакаті обов’язково ставити ім’я автора та компанії, яка спонсорувала виготовлення реклами. Мовляв, так і почуття відповідальності зросте, й більше спонсорів вдасться залучити. Але виникає інше, й не менш важливе питання: хто створюватиме соціальну рекламу? За словами Михайла Старощука, зараз в Україні є багато фахівців, однак залучити їх до створення соціальної реклами не так-то й просто. Дизайнерам доводиться розробляти бігборди практично задарма. А за нинішніми розцінками така робота коштує від 1 до 3 тисяч доларів. Проте з кожної ситуації є вихід. «Можна було б розміщувати соціальну рекламу на невеликих плакатах. Так виходить у два-три рази дешевше, ніж на бігбордах. А отже, й розмістити можна більше. Крім того, з соціальною рекламою повинні працювати психологи, які могли б проаналізувати, як вона вплине на людей. І потім треба правильно вибрати місце розміщення», — говорить М. Старощук.
До речі, зовсім недавно Інститут розвитку сім’ї та молоді проводив дослідження стосовно ставлення людей до соціальної реклами. За словами директора інституту Лідії Леонтьєвої, опитування показали, що минулу шокуючу рекламну кампанію все-таки треба було зробити делікатнішою. Проте є й позитивні моменти: українці довіряють і сприймають соціальну рекламу на порядок краще, ніж комерційну. Найбільш позитивними Лідія Леонтьєва назвала два плакати: «З батьком за руку міцніше» й «Ти не можеш його залишити».
Мати-вихователька дитячого будинку сімейного типу Надія Тернопольська, яка вже чотири роки разом з чоловіком ростить вісьмох прийомних дітей, упевнена, що наважилася б на усиновлення набагато швидше, якби й раніше соціальна реклама була такою поширеною. «Ми не знали, до кого піти, де дізнатися, які документи потрібні. А зараз до нас часто приходять люди й питають, як усиновити дитину. Я вважаю, що інформувати суспільство про такі речі — наше спільне завдання. Нехай людина не усиновить одразу десятьох дітей, зате хоча б одній дитині пощастить», — розказує Надія. І на підтримку цих слів директор Державної служби для дітей, сім’ї та молоді Світлана Толстоухова заявила, що країну чекає новий «бум» соціальної реклами. А саме: перед початком фестивалю стартує всеукраїнська рекламно-інформаційна кампанія «Кожна дитина має право на сімейне виховання». «Скоро в усіх регіонах країни транслюватимуться відеоролики й телепередачі. Також з’явиться зовнішня реклама, плакати, буклети. Можливо, будуть семінари та спеціальні навчання. Усі ці заходи орієнтовані на зміцнення сім’ї, відповідальності батьків, профілактику насильства, а також наркоманії серед молоді», — говорить Світлана
До речі, як свідчить статистика, останнім часом кількість сімей, які хочуть усиновити дитину, зросла практично на 20%. Проте це ще й завдяки спрощенню процедури усиновлення та змінам правової бази.
І все-таки, хоч би якою була українська соціальна реклама, не варто применшувати її впливу. У багатьох західних країнах заведено, щоб реклама шокувала. Наприклад, після серії терактів у США з’явилися плакати з написом «Купуючи наркотики, ти допомагаєш терористам». Можливо, наша молода країна ще не готова до шокуючих гасел, які зараз потихеньку зникають з вулиць міст. Незабаром на їхньому місці з’явиться нова реклама... А от рада, яка стежитиме й відповідатиме за її якість, прослідкує й, тим паче, — відповість за якість і зміст реклами, з’явиться ще дуже не скоро.
