Соціальні мережі й Інтернет загалом облетіло фото, зроблене минулої суботи, коли українці вшановували пам’ять жертв голодоморів і політичних репресій. На ньому — Блаженнійший Володимир (Сабодан) і Блаженнійший Любомир (Гузар) вітаються, обнімаючи один одного. Цей знімок сповнений непоказної приязні. Мудрих і моральних людей єднає пам’ять і турбота про майбутнє.
Коли в політичному житті країни бракує одностайності, в суспільному — солідарності, а в церковному — єдності, такі, здавалося б, природні для християн жести викликають резонанс.
«Ви — сіль землі» — говорить Євангеліє про християн. Колись сіллю засолювали продукти, щоб не псувалися. Так пастирі численних паств є «закваскою» для українського суспільства.
Єпископ Євстратій (ЗОРЯ), УПЦ КП:
— Минулої суботи, коли ми вшановували пам’ять жертв голодоморів і політичних репресій, стався конфуз. Біля Меморіалу пам’яті жертв голодоморів духовенство УПЦ МП вишикувалося в два ряди, очікуючи Блаженнійшого Володимира (Сабодана). А тут раніше приїхав Патріарх Філарет. Церковнослужителі швидко почали розходитися в різні сторони — щоб їх часом не запідозрили в симпатії до предстоятеля УПЦ КП. Цікаво, чого вони так бояться, коли вважають, що праві? Все це — потішна ілюстрація до опублікованого багатьма інтернет-ресурсами фото, де Блаженнійший Володимир (Сабодан) і Блаженнійший Любомир (Гузар) вітаються, обіймаючи один одного. Пастир мудріший, ніж вівці...
Єпископ Богдан (ДЗЮРАХ), УГКЦ:
— Це фото доволі красномовно свідчить про те, що нас, українців, зокрема українські Церкви, єднає спомин про болюче минуле українського народу. До слова, в ті лихолітні 1930-ті, коли наша Батьківщина була розділена кордоном, Українська греко-католицька церква дуже співчувала і співпереживала трагедію своїх братів на Великій Україні. Зокрема єпископат УГКЦ в липні 1933 року звернувся із заявою «Україна в передсмертних судорогах», де висловив рішучий протест проти політики радянського окупаційного режиму і закликав світову громадськість протидіяти тим несправедливості й жахіттю.
Також цей знімок є демонстрацією способу спілкування поміж нами, Церквами-Сестрами, який ми прагнемо втілювати сьогодні — спілкування у відкритості і любові.
О. Георгій КОВАЛЕНКО, прес-секретар Блаженнійшого Володимира (Сабодана):
— Блаженнійший Володимир давно знайомий із Блаженнійшим Любомиром. У них добрі стосунки. Вони часто зустрічаються, наприклад на засіданнях Всеукраїнської ради церков чи наукових конференціях. Більше того, Блаженнійший Володимир тихо говорить, а Блаженнійший Любомир погано бачить, тож вони мусять бути в близькому контакті, щоби спілкуватися. (Сміється.)
Насправді вони завжди так вітаються, коли бачаться. Християнин має випромінювати любов до іншого християнина, незважаючи на те, до якої конфесії той належить. Христос сказав: «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою!» (Ів. 13:34-35).
Архієпископ Ігор (ІСІЧЕНКО), УАПЦ:
— Наліт сенсаційності на поширенні світлини зустрічі Блаженнійших владик Володимира (Сабодана) й Любомира (Гузара) викликає не лише радість від суспільної підтримки публічних виявів християнської солідарності, а й сум. Наскільки ж відразливою є картина міжконфесійних стосунків у суспільному сприйнятті, коли цілком ординарний епізод монашого привітання двох християнських ієрархів, зафіксований фотографом, виглядає сенсацією! І як бракує нам у церковному житті поміж пітьми хамства, брутальності, взаємних образ світлих образів щирості, доброти, любові, таких, здавалося б, природних для християнина, покликаного пам’ятати: «Ви світло для світу» (Мт. 5:14)...
