Останніми роками органи системи організації ООН з питань захисту дітей відзначають зміни у характері збройних конфліктів. Школи залишаються об’єктами нападу. Дітей утримують в ізоляторах через імовірний зв’язок із озброєними групами. Вони стають жертвами ударів безпілотних літаків, використовуються як терористи-смертники та живі щити. За даними Дитячого фонду ООН, за останні десятиліття в різних гарячих точках світу загинуло понад два мільйони дітей, ще шість мільйонів отримали серйозні поранення. Серед убитих і покалічених не менше півмільйона безпосередніх учасників військових конфліктів зі зброєю в руках.
У щорічній доповіді генерального секретаря Ради безпеки ООН та щорічному звіті спеціального представника ООН у справах дітей у воєнних конфліктах зазначено, що учасниками конфліктів у різних точках світу є приблизно 300 тисяч осіб віком до 15 років. Найскладніша ситуація в Центральній і Західній Африці, де кожна 10 дитина є членом певного збройного угруповання. В Афганістані воюють вже з 8 років.
Грубими порушеннями, вчиненими щодо дітей під час збройних конфліктів, є: вбивство, вербування, використання в якості солдат, викрадення, сексуальне насилля, напади на школи та лікарні. Діти вважаються економічно вигідною альтернативою дорослим. Вони легко піддаються впливу і є хорошими бійцями, бо ще не розуміють, що таке смерть.
Діна Гуд, координатор проектів представництва ХАЙЕС в Україні, яке займається юридичною допомогою біженцям із гарячих точок світу, зазначає, що, насамперед, діти-солдати — це жертви, чия участь у конфлікті передбачає тяжкі наслідки для їхнього фізичного та емоційного здоров’я. «Я ніколи не могла уявити, що ця тема буде така близька для України», — говорить пані Гуд.
Сьогодні ми не можемо замовчувати факт причетності наших дітей до збройних конфліктів в Україні. Наприклад, одному із загиблих Небесної Сотні, Назару Войтовичу, було лише 17 років.
Як показали події листопада 2013 — травня 2014 року, в Україні відсутня координація та взаємодія ключових державних структур, відповідальних за дотримання прав дітей в Україні, особливо в умовах критичних ситуацій.
Президент Всеукраїнської фундації «Захисту прав дітей» Євгенія Павлова розповідає: «Ми не володіємо ситуацією щодо дітей, яких торкнулися збройні конфлікти. Громадські організації багато працюють у даному напрямку, але цього замало. Сподіваємося, що нова влада сформує міжвідомче ядро, яке розробить нову стратегію».
Координатор проектів Правозахисного центру «Поступ» та волонтер ініціативи «Восток СОС» Світлана Тарабанова повідомляє про проведене опитування, за результатами якого були виділені кілька категорій дітей. Одна категорія взагалі не розуміє, що відбувається, оскільки з ними не говорять про необхідність вживання заходів безпеки. Другою категорією керує цікавість, особливо це стосується підлітків. «Діти у Луганську, які були під будівлею СБУ та під час захоплення ОДА, свою присутність пояснювали цікавістю», — говорить Тарабанова. Третя категорія — це діти, які вже налякані. Тобто, хтось чув постріли чи перейнявся емоційним станом батьків.
Як переселенка Світлана Тарабанова підтверджує, що частина сімей із дітьми виїжджають. Переважно, це сім’ї активістів, котрих переслідують і затримують на Донеччині та Луганщині. Вимушеним переселенцям необхідна соціальна та психологічна допомога. «Хотілося б отримати якийсь статус, якщо ми залишаємося на новому місці», — додає пані Тарабанова.
Представник Центру громадських ініціатив «Інтелект Сумщини» Юлія Савельєва звертає увагу на окремий прошарок — немовлят та дітей раннього віку. Адже перші місяці, навіть роки, є ключовими, аби потенціал здоров’я та загального розвитку було максимально реалізовано. «В Україні чітко визначено відповідальних за захист прав дітей, тому, перш за все, потрібно створити координаційну раду із держструктур. Ми підійшли до необхідності розробити потужну стратегію захисту неповнолітніх у збройних конфліктах», — стверджує президент Всеукраїнської фундації «Захист прав дітей» Євгенія Павлова.
У 2011 році з метою впровадження Конвенції ООН про права дитини створено Коаліцію «Права дитини в Україні». Сьогодні до неї входять 12 організацій із різних регіонів країни, серед яких і згадані вище. Її представники наголошують на бездіяльності держави у нинішній складній ситуації і закликають: «Дійте, реагуйте, рятуйте, втручайтеся!».
