Не сукні, жакети і спідниці. Хітом сезону «Весна — літо-2020» стали одноразові комбінезони, маски та медичні халати. Українська фешн-індустрія перекваліфікувала свої швейні виробництва в час пандемії коронавірусу та активно допомагає лікарям у забезпеченні необхідним спецодягом. Таким чином представники модної індустрії вирішили допомогти тим людям, які щодня стикаються з небезпечним COVID-19. Ініціаторкою благодійного волонтерського руху стала засновниця бренду Bevza Світлана БЕВЗА. Згодом до модельєрки приєднався український дизайнер Іван Фролов (Frolov), який відомий зокрема й співпрацею з першою леді України Оленою Зеленською, а також інші бренди, як-от Lake Studio, Bobkova і Tago. Серед тих, хто першим долучився до благодійності, — Людмила КИСЛЕНКО, модельєрка бренду LUKIS. Вона разом з іншими дизайнерами вже пошила і передала лікарям у різні міста тисячі захисних комбінезонів.
«День» поспілкувався зі Світланою Бевзою та із засновницею та головою оргкомітету Ukrainian Fashion Week Іриною ДАНИЛЕВСЬКОЮ — про те, як народилася ідея шити костюми для лікарів; про соціальну небайдужість української фешн-індустрії; про потреби українських лікарень; а також про те, чому волонтери-дизайнери не взаємодіють у своїй благодійній діяльності з державою.
«ВОЛОНТЕРСТВО — ЦЕ ТЕ, ЩО ПРИТАМАННО УКРАЇНСЬКИМ ДИЗАЙНЕРАМ»
— Українські дизайнери під час Революції Гідності проявляли громадянську активність. Ось і зараз, під час пандемії коронавірусу, дизайнери виступили з новими ініціативами. Як саме представники модної індустрії допомагають у цей непростий період?
Ірина ДАНИЛЕВСЬКА: — Справді, волонтерство — це те, що притаманно українським дизайнерам. Для них прояв своєї громадянської позиції — не нова історія. Допомога під час Майдану — чудова аналогія. На жаль чи на щастя, Україна все ще досі потребує такого громадського та волонтерського руху, а дизайнери завжди готові підставити своє плече. Зараз надзвичайно важливо захистити лікарів, оскільки ми розуміємо, що ситуація з підготовкою України до пандемії не надто оптимістична. Йдеться не тільки про брак ліків чи апаратів штучної вентиляції легень, а й про засоби індивідуального захисту для працівників медичної сфери.
Тож дизайнери вирішили долучитися до допомоги медпрацівникам. Ініціаторкою цього великого благодійного руху стала Світлана Бевза, засновниця бренду Bevza. Згодом до ініціативи приєднався Іван Фролов (Frolov) та TAGO, а опісля — й інші дизайнери. Людмила Кисленко також зібрала у свою ініціативну групу кількох дизайнерів. Вони згуртувалися та шиють захисні комбінезони для лікарів. Переважно це одноразові костюми з тонкої тканини. Але важливо те, що вони забезпечують захист лікарям, які можуть працювати в них впродовж однієї зміни. Це прекрасна ініціатива!
Але найголовнішим у цій ситуації було рішення Світлани Бевзи та Івана Фролова — виставити лекала цих захисних комбінезонів у відкритий доступ. Будь-хто може їх використати та шити спецодяг для медпрацівників. Зрештою, вже по всьому світу люди знаходять їх та застосовують. У нас є інформація, що навіть в Америці користуються лекалами українських дизайнерів. Також важливо, що в доступі не тільки лекала, а й пояснювальна інструкція. Тож тепер завдяки нашим дизайнерам всі охочі можуть захистити себе та близьких людей. Це величезна допомога та користь!
— Пані Світлано, як народилася ідея шити костюми для лікарів?
Світлана БЕВЗА: — Ідея народилася тоді, коли стало зрозуміло, що вірус насувається на Україну. Якщо розвинуті країни, як-от Франція чи Італія, виявилися неготовими, то було очевидно, що ми — тим паче. А від лікарів та їхньої роботи залежить життя та здоров’я українців. Щоб швидше подолати вірус, потрібно насамперед забезпечити лікарів. Нікому не цікаво сидіти на карантині — всім потрібно працювати, заробляти гроші та жити далі.
Все почалося з того, що я зробила допис з приводу допомоги у «Фейсбуці», і мені зателефонували мої подруги-стилісти з фешн-індустрії та сказали, що приєднуються до благодійної діяльності. Згодом зателефонували й інші колеги-дизайнери. У підсумку — в нас сформувалася структура волонтерів винятково з фешн-індустрії.
— З якими організаційними труднощами ви зіткнулися під час робочого процесу в умовах карантину?
І.Д.: — Складно організовувати роботу майстринь, оскільки потрібно дотримуватися всіх карантинних норм. Тож, наприклад, Іван Фролов сам привозить кожну свою швачку машиною на роботу, а після зміни відвозить додому. Зрозуміло, що всі майстрині працюють у масках, зберігаючи потрібну відстань одна від одної.
«СПОЧАТКУ КОСТЮМИ ОТРИМУЮТЬ ОПОРНІ ІНФЕКЦІЙНІ ЛІКАРНІ»
— Як дизайнери обирають лікарні, яким потрібна допомога? Чи вони якось комунікують із цього приводу з МОЗ?
І.Д.: — Ні. І це було перше, про що оголосила Світлана Бевза. Вона сказала: «Я принципово не хочу співпрацювати з держустановами. Без коментарів». І справа не в довірі. Вона хотіла уникнути всіх офіційних процедур та доправляти готові вироби тим лікарням, які безпосередньо до неї звертатимуться по допомогу. І справді, дуже багато лікарів пишуть, що їм потрібні костюми. Мені також пишуть, оскільки я трохи допомагаю з координацією процесів. Наприклад, до мене зверталися лікарі з Житомира та Тернополя.
С.Б.: — Так, це правда. З жодними державними організаціями, фондами чи держустановами ми не працюємо. Дехто надсилає нам напряму матеріали для пошиття, дехто — гроші. Ми приймаємо кошти тільки від тих людей, яких знаємо особисто. Скажімо, дуже багато пожертв роблять наші друзі з індустрії моди.
Що стосується обрання лікарень, то ми зробили анкету в Google Docs, в якій лікарі можуть залишити запити про допомогу.
І.Д.: — При цьому є принцип допомоги: спочатку костюми отримують опорні інфекційні лікарні. Якщо, до прикладу, звертаються лікарі з Олександрівської лікарні (у Києві. — Ред.), то зрозуміло, що вона в більшому пріоритеті, ніж, скажімо, якась стоматологічна клініка.
С.Б.: — Так, ми від початку розставили пріоритети. Оскільки територіально ми знаходимося в Києві й тут багато випадків заражень коронавірусом, то ми передаємо захисні комбінезони в київські опорні інфекційні лікарні. Проте ми приймаємо запити від лікарів з усієї України. Наразі нам надійшло понад 1700 запитів (розмова відбулася 6 квітня. — Ред.) від різних лікарень з усіх куточків України. Ми самостійно доправляємо спецодяг до місця призначення, тобто не користуємося ні волонтерськими організаціями, ні сервісами доставок.
— Як медики реагують на допомогу?
С.Б.: — Медики реагують зі сльозами на очах. За першу добу мій «Фейсбук» та «Інстаграм» просто розривався. Люди пишуть мені реальні історії, повідомляють, що в лікарів зараз дійсно нічого немає. На жаль, те, що відбувається в лікарнях, дуже лякає. Але це в усьому світі так є. Бо й мої знайомі кравчині з Нью-Йорка просять, щоб я дала лекала. До цієї пандемії не готова жодна країна.
І.Д.: — Взагалі ця ситуація дуже показова для нашого суспільства: ми довіряємо одне одному. Ми готові написати абсолютно чужим людям, які живуть за 500 км від нас: «Допоможіть, будь ласка, нам дуже потрібно 50 комбінезонів». І знаєте, що мені було дуже щемливо? Коли я відповіла: «Але ж вам не вистачить 50, вони одноразові» (бо якщо на зміні, умовно, два лікарі й чотири сестри, то цього вистачить тільки на тиждень), то мені сказали: «Так, ми це розуміємо, але ми не можемо одразу просити багато, бо іншим також потрібно». Це свідчить про неабияку свідомість українських медиків.
«СПОДІВАЮСЯ, ЩО УКРАЇНСЬКИЙ РИНОК ВІДКРИЄТЬСЯ НАЗУСТРІЧ ДИЗАЙНЕРАМ»
— Як загалом пандемія коронавірусу може вплинути на індустрію моди та на роботу українських дизайнерів?
І.Д.: — Я думаю, індустрія моди суттєво постраждає. Українські дизайнери будуть потерпати навіть більше, ніж може здатися на перший погляд, адже їхня робота напряму залежать від співпраці з тими країнами, де вони закуповують тканини та фурнітуру. Як правило, дизайнерські речі не шиються з тканин українського виробництва. Винятком є тканини з коноплі. Тож українські модельєри дуже залежать від Італії та Китаю. І якщо в тих країнах виробництво через коронавірус зупинилося, то нашим брендам не буде з чого шити одяг в Україні. Ну, і, зрештою, постане питання, кому його продавати, бо ринок українського дизайнерського одягу все-таки не дуже глибокий. А наші дизайнери успішні завдяки тому, що вони продавали свою продукцію по всьому світу, а не тільки в Україні. Тепер постає питання: як світ відреагує на пандемію й чи він буде готовий купувати дизайнерські колекції?
Хвилює й те, чи підтвердять клієнти замовлення колекцій українських дизайнерів, які вже були зроблені напередодні (на початку березня) в Парижі. Адже коли в Китаї була вже достатньо критична ситуація з пандемією коронавірусу, Паризький тиждень моди все ще працював. Все-таки здавалося, що небезпека — далека та не така загрозлива. Тоді на виставках та в шоу-румах українські дизайнери отримали замовлення клієнтів. Але чи підтвердять їх зараз? Чи зроблять проплати? Чи захочуть у повному обсязі купувати ці дизайнерські колекції?
Скоріше за все, ні. І це суттєво вплине на роботу брендів. Теперішня ситуація вже ставить під загрозу сезон «весна—літо 2020», оскільки люди зараз не мають настрою займатися шопінгом та бережуть гроші. Звичайно, залишилася ще купівля онлайн, але всі офлайн-магазини зачинені. Крім того, це ставить під загрозу і наступний сезон «осінь—зима-2020—2021», оскільки невідомо, чи встигнуть дизайнери отримати потрібні тканини та пошити колекції.
Тому мої прогнози, на жаль, не дуже оптимістичні. Але я дуже сподіваюся, що саме український ринок відкриється назустріч дизайнерам, їхній творчості та їхньому бізнесу.
«ЕКОЛОГІЧНІСТЬ СТАНЕ ЗАПИТОМ НОМЕР ОДИН»
С.Б.: — У цих умовах деяким локальним модельєрам буде складно пережити кризу, тому може статися відсів деяких брендів. А якщо говорити про глобальну індустрію моди, то, на жаль, знизиться продаж одягу середнього класу. В той час як дорогий одяг та той, який є необхідністю (умовно, з мас-маркету), продаватиметься так само.
Але справа навіть не в продажах, а у цілковитій зміні критеріїв підходу до купівлі одягу. Після ситуації з пандемією люди будуть більше цікавитися тим, який бекграунд має одяг; його культурним та ціннісним аспектом. Багато людей усвідомить, що планета не витримує перевиробництва чи неекологічних технологій. Тому екологічність стане запитом номер один.
І, звісно, ще активніше розвиватиметься онлайн— діяльність фешн-індустрії, адже після вимушеної самоізоляції через коронавірус люди звикнуть дистанціюватися.
— Столиця моди, Мілан, зараз, по суті, є й столицею пандемії. Як італійські дизайнери долучаються до допомоги?
І.Д.: — Є багато прикладів величезних світових брендів, які віддають мільйони на допомогу в цій ситуації: І Prada, Giorgio Armani, і Dolce & Gabbana. Але я би хотіла звернути увагу на дуже милі моменти щодо їхньої підтримки. Бо хтось віддає гроші на підтримку лікарням, а от, наприклад, бренд Dolce & Gabbana зробив величезний внесок інститутові Humanitas для дослідження коронавірусу. Сума не називається, проте відомо, що вона дуже велика. А от, скажімо, інший італійський дизайнер — Giorgio Armani, окрім того, що вніс багато грошей на допомогу лікарням, ще й викупив 60 шпальт популярних італійських газет, щоб опублікувати вдячність медикам, які борються з епідемією коронавірусу в Італії. Він написав про те, як поважає їх, та побажав бути сильними.
— Чи відбудеться цього року традиційний Ukrainian Fashion Week, зважаючи на коронавірус?
І.Д.: — Я хочу заявити, що Ukrainian Fashion Week обов’язково відбудеться у вересні. Ми активно до нього готуємося. Можливо, подія матиме трішки інший формат, я зараз не готова про це говорити, але вона неодмінно пройде. Тому що ми — «верхівка айсберга» модної індустрії й просто зобов’язані демонструвати конструктивний підхід та підтримувати наших українських дизайнерів.
«КУЛЬТУРА ГОТОВА СЕБЕ ЗАХИЩАТИ»
— Наступного тижня буде переглянуто держбюджет і через його зміну може постраждати фінансування культури. Наскільки це відіб’ється на фешн-індустрії та на роботі наших дизайнерів?
І.Д.: — Я з острахом чекаю на голосування Верховної Ради щодо змін до державного бюджету, оскільки мода — це культура. І якщо фінансування на культурну сферу буде припинено або суттєво обмежено, то фешн-індустрія також потерпатиме.
Вважаю, що скорочувати бюджет сфери культури — неправильно. Проведу просту аналогію. У мене велика сім’я: я з моїм чоловіком, наша дочка та троє онуків. У нашій родині заведено ділитися. І відмовлятися від чогось задля чогось можна тільки рівноцінно. Не можна забрати в старшого брата, а молодшому трохи додати чи навпаки. Так і в бюджеті країни: не можна додати судам, поліції, додати на утримання Офісу Президента, але забрати у сфери культури. Так не може бути. Якщо ми у складній ситуації, то у всіх має бути трохи скорочене фінансування, окрім, ясна річ, медицини, а також окрім усього, що пов’язано з війною. Не можна забувати, що в нас іде війна! З медицини та з армії не має бути забрано жодної копійки. Але треба ділитися бюджетом рівноцінно. Бо виходить так, що знайшли «найменшого братика», який не може себе захистити, і вирішили відібрати в нього все. Це трохи наївно, але яскраво пояснює ситуацію. Так от, культура готова себе захищати. І перший в історії online-мітинг, який ініціювала Українська кіноакадемія і який зібрав 9000 учасників, — приклад того, що креативна індустрія готова боротися за своє життя.
Я написала з цього приводу пост у «Фейсбуці», який називається «Вілла з видом на корівник». У ньому йдеться про те, що нам не можна нехтувати культурою, тому що в критичні моменти вона стає провідною силою для суспільства. Культура — це те, що підтримує дух людей та надихає. І сфера культури — це сфера, в якій нас точно ніхто у світі не посміє називати «країною третього світу». Я уявляю, який серйозний удар по ворожій пропаганді завдає кожний вдалий фільм, кожна вдала книжка чи архітектурний проєкт. Коли Україна спілкується зі світом мовою культури, світ розуміє нас краще і ставиться до нас із повагою! Бо якщо ми відстаємо від розвинених країн по якихось інших, скажімо, економічних показниках, то по культурі ми — країна першого світу. Не можна цим нехтувати! Адже це престиж України. А престиж країни, можу нагадати для циніків, теж монетизується. Бо якщо в країни хороша репутація, то до неї ідуть гроші.
— По суті, творчі люди певною мірою рятують репутацію України за кордоном?
І.Д.: — Так, вони рятують нашу репутацію! Уявіть собі, до прикладу, жителя Мілана. Він розгортає газету і читає, що в Україні новий корупційний скандал, — що він про нас думає? А потім цей італієць прямує в магазин і купує красиве пальто, яке дуже йому сподобалося за дизайном та якістю. Він дивиться на бірку, а там написано «Made in Ukraine». І в цей момент він думає: «Гм... У цій країні не все так погано, якщо там можуть зробити таку класну річ». Це дуже простий приклад. Але тисячі таких моментів — з музикою, картинами, фільмами, книгами — створюють репутацію України.
Хто не готовий думати про авторитет країни, подумайте про робочі місця та про людей, які стоять за кожним непрофінансованим проєктом. Адже зараз дуже багато людей працюють у культурній сфері та креативній індустрії. У випадку суттєвого скорочення бюджету ці люди просто будуть голодними. Але не забуваймо: вони все-таки дуже талановиті й розумні. Тому інший варіант розвитку ситуації: вони просто емігруватимуть. І будуть прекрасними дизайнерами, музикантами та художниками — поза межами нашої країні. Не в Україні. І це страшно.
Тому, звичайно, я розумію, що якісь зміни до бюджету мають відбутися, але дуже сподіваюся, що ВР залишить бюджет для реалізації культурних проєктів.
