Четверо однокласників із села Сосонка на Вінниччині були нерозлий вода ще з дитячого садка. Тому прикметне «бригада» «прилипло» до хлопців само собою, одразу після виходу однойменного серіалу. Серед хлопців є й Сашко, але чорнявий. До речі, саме йому прийшла ідея спорудити в кінці городу на двох старих вільхах свою резиденцію.
Кожен приносив із дому все, що міг. Хто кілька дощок поцупив, хто цвяхів, хто меблі. Зсередини шпаківня, як називають свій офіс хлопці, оббита місцями картоном, а місцями залишками шпалер від якогось ремонту. На прорубаній дірці, як на вікні, гойдається шмат тюлю. Тут же столик, покритий шматком колись модної плюшевої скатерки. У півлітровій банці — квіти. Майно та меблі офісу — під охороною. На дверях висить замок. Де лежить ключ, знає тільки «бригада» й сестра «бригадира» — Олена.
Потрапити в хатину на дереві не так і просто. Спочатку туди треба «видряпатись». Стовбури без гілок, до того ж, за літо їх висковзали, як лід. Подолавши перший етап, потрапляєш на малесенький ганок, який мав перерости в балкон. Проте як це зробити безпечно, бригадному архітекторові в голову поки що не приходить. Батьки Олександра Прушка — Володимир Володимирович і Тетяна Василівна — завжди були проти хати на дереві. Вони переконані, що халабуда сприятиме розвитку тільки пагубних звичок. Тому не один раз зароджувалась ідея таємно розтрощити шпаківню. Останній план — зачепити її трактором, коли пізньої осені оратимуть город. Проте остаточного рішення голова родини ще не ухвалив. Стримує невідомість: реакція сина на втрату офісу не передбачувана.
