У здоровому тілі — здоровий дух. А у вільному тілі — вільний дух.
Хто виросте з людини, яку в дитинстві туго сповивають, відправляють спати зі зв’язаними руками, щоб не смоктала палець і не мастурбувала, і насильно перевчають не писати правою рукою, якщо він лівша? Маріонетка, вважає www.medportal.ru.
Чого можна досягти, примушуючи носити одяг, який обмежує рухи, й суворо регламентуючи, заганяючи у вузький коридор дозволеної сексуальності? Залежності.
З чим асоціюється відправлення природних потреб за годинами? З казармою.
Ви гадаєте, далі йтиметься про жахи тоталітаризму, про педагогічні помилки або про те, чим погана служба в армії? А от і ні. Йтиметься про те, чим десятки мільйонів співвітчизників займаються щодня: про роботу в офісі.
Кар’єра, успіх, гроші, професійне зростання й соціальний статус — усе це прекрасно. Але за це потрібно платити. До складу ціни входять не лише час і сили, які ми віддаємо роботі, але й тілесна свобода. Будь- яка робота в офісі, навіть у найм’якіших і гуманніших умовах, обов’язково ставить рамки, в яких тіло змушене існувати як мінімум третину, а може, й половину кращої пори життя.
КАЙДАНИ, ПІДБИТІ ОКСАМИТОМ
Режим дня
Різного роду конспірологи дуже люблять створювати теорії, згідно з якими світом правлять секретні служби, масони або інопланетяни. Куди лишень дивляться? Насправді світом правлять «жайворонки». Як цій, нібито нечисленній породі людей вдалося переконати всіх інших, що о дев’ятій ранку людина вже здатна працювати — загадка, яку інакше як змовою не пояснити.
Дрес-код
Багато років тому ми з подругами відзначили останній дзвінок урочистим топтанням ненависної шкільної форми. Феміністки свого часу висловлювали свій протест проти світового устрою публічним спаленням ліфчиків. Цікаво, чи не тому протокольний бізнес-костюм у комплекті з удавкою краватки або капроновою кольчугою колготок такий дорогий, щоб уберегти офісний люд від спокуси позбутися цього безглуздого панцира?
Харчування
Якщо зранку, спросоння й поспіхом було не до сніданку — доводиться терпіти до обіду, до першої-другої дня, коли зголодніле населення офісів галасливим натовпом робить власникам кафе й ресторанчиків непоганий гешефт на бiзнес-ланчі. А потім знову терпить аж до самої вечері, години до восьмої. І це ще непоганий варіант: коли зарплата не дозволяє витрачати близько трьох тисяч рублів на місяць (помножте ціну обіду, а це 100—200 рублів, на 22 робочi дні) лише на харчування протягом робочого дня, або нормально пообідати ніде, доводиться жувати бутерброди, цукерки й пиріжки. Вірний спосіб у недалекому майбутньому обзавестися гастритом і хронічними закрепами. До речі...
Туалет
Навіть якщо він чистий, справний, безперебійно забезпечується папером, а кабінок достатньо, щоб не потрібно було, переминаючись з ноги на ногу й кусаючи губи, чекати черги — все одно ж казенний, і з книжкою там у задумливості не посидіти. А з погляду гігієни краще взагалі не сидіти. Фітнес — звичайно, здорово, але такий спосіб тренування м’язів стегна все ж таки не з приємних.
Курилка
Ні, звичайно, курити шкідливо. І, звичайно, некурців потрібно захищати від диму. Але хто сказав, що курець менше відволікатиметься від роботи й стане здоровішим, якщо зробити курилку в задушливому закутку, що ніколи не провітрюється, або, навпаки, виганяти курити на вулицю? Хоча цією зимою з погодою й відбувається щось дивне, все ж таки в нас не тропіки.
Тіснота
Вона скрізь: і в переповнених вагонах метро, і в багатокілометрових пробках, і в офісах, де дорожнеча оренди дозволяє виділити на робоче місце простір, який лише незначно більший за розміри труни. Тіснота виставляє людину на загальний огляд. Чутно, з ким і про що вона розмовляє по телефону, видно, що в неї на моніторі, та й ноги на стіл не закинути (а стілець то казенний — який дали, на такому й сиди, зручно чи ні), і в носі не поколупаєшся. І мікроклімат у приміщенні для всіх, і для тих, хто вічно мерзне, і для тих, кому завжди жарко, однаковий.
Світське життя
Усе-таки добре бути жінкою. Нам для профпридатності не обов’язково вміти пити горілку на корпоративних святах і банкетах у відрядженнях, нас не ведуть у баню з дівчатками, щоб відсвяткувати вдалу угоду. Але виспатися службові добровільно-примусові розваги, які завжди чомусь відбуваються в неробочий час, усе одно інколи неабияк заважають.
НА ВОЛЮ! У ПАМПАСИ!
Офісне рабство — зовсім не довічний вирок.
По-перше, можна втекти від нього, ставши фрілансером. Лишень не потрібно вважати, що життя «вільного стрільця» легке й безтурботне. Насправді хліб цей убогий і дістається важко. Робота «на себе» вимагає здібності самостійно організовувати свій час і свої заняття й пов’язана з дуже високим ризиком: немає замовлень — немає й грошей. І жодних соціальних гарантій. Не кажучи вже про те, що фріланс можливий далеко не для всіх професій.
По-друге, існують паліативні форми праці — часткова, віддалена, проектна зайнятість.
По-третє, хоча ідеального офісу не буває, змінити на краще можна досить багато чого. Можна відмінити дрес-код, запровадити гнучкий графік, організувати простір так, щоб забезпечити людям хоча б мінімальну приватність, і так далі — було б бажання. Для цього, звичайно, потрібне свідоме керівництво, яке розуміє, що чим комфортніше людина себе відчуває, тим, у кінцевому результаті, краще вона працює. А якщо керівництво — безпосередньо ви, то, можливо, варто почати й зміняти щось уже зараз?
