Міжнародний фестиваль телепередач «Оксамитовий сезон» — єдиний у своєму роді з багатьох причин. У тому числі й тому, що завжди проходить на пливучому кораблі. До «плавучого» життя швидко звикаєш: палуби знаходиш навпомацки, тисячі милих куточків здаються знайомими з дитинства, а учасники фестивалю — мешканцями великої, дружної та веселої комуналки.
З Ростова-на-Дону ми попрямували до Ялти. Місто зустріло нас бірюзовим морем, натовпами на пристані та видовищем, яке приголомшило навіть досвідчених фестивальників.
У РИТМІ ДЖАЗУ
Напевно, багато хто пам’ятає ці милі оркестри із старих американських мюзиклів, музиканти яких могли виробляти що завгодно на своїх інструментах, а їхні ноги та руки жили при цьому окремим, не менш веселим життям. На власні очі особисто я таке бачила вперше: на пристані нас зустрічав військовий морський оркестр, який показав таку майстерність, що герої американських мюзиклів можуть піти до наших музикантів тільки в ад’ютанти. Натовп охрип від криків «браво».
Але я вже говорила, що «Оксамитовий» відрізняється особливою діловитістю, і урочиста зустріч не зашкодила тут же зібрати прес- конференцію з представниками ялтинської адміністрації та кримськими журналістами. Останні надзвичайно цікавилися відносинами із Севастополем (а саме він мав бути наступним пунктом перебування фестивального круїзу) і реакцією Москви на таке братання. Журналістам повідомили, що Москва не тільки не проти, а й надзвичайно задоволена таким маршрутом.
Ну, а «робочі конячки» фестивалю жили своїм звичайним трудовим життям: члени журі переглядали десятки програм (у фестивалі заявлено майже двісті програм із восьми країн світу), журналісти писали інтерв’ю із зірками, а відомий кінознавець Олександр Рутковський проводив свої (вже знамениті) «круглі столи», теми яких гідні того, щоб їх процитувати: «ТБ і сором», «Глобалізм і національне обличчя ТБ», «Агресія і ТБ», «Телебачення як телепатія», «Улюблене ТБ» тощо. У планах Рутковського — за матеріалами дискусій на «Оксамитовому сезоні» видати книгу «Влада ТБ у сучасному вигляді». Не сумніваюся, що це буде корисно і цікаво, адже в дискусіях у різні роки брали участь зірки телебачення СНД, відомі телекритики, журналісти, громадські діячі.
На «Оксамитовому» є давня традиція: щовечора у «Скай-барі» або на верхній палубі — концерт. Культурна програма була, як завжди, насичена — ностальгічний вечір iз Олександром Тихановичем і Ядвігою Поплавською, концертна програма улюбленого співака Президента Володимира Засухіна за участю джазового ансамблю «Бренд Нью Бенд», вечір акторських байок та імпровізацій за участю Ігоря Дмитрієва, Андрія Анкудінова, Самаї Т, Євгена Паперного, Володимира Бистрякова, концерти Бісера Кірова, Пилипа Жмахера, Руслани Лижичко і багатьох, багатьох інших відомих і улюблених артистів.
МИТНІ СПАНІЄЛІ БІЛЯ ТРАПА
У Севастополі трапилася несподівана і не дуже зрозуміла фестивальній команді історія. Я часто думаю, що аксьоновський роман «Острів Крим» — геніальне передбачення, але не стільки стосовно Криму, скільки щодо Севастополя. Не перший рік тривають дискусії з приводу флоту, історичної належності міста і його славних традицій. Ще до фестивалю, як уже було сказано, Росія і, зокрема, мер Москви Лужков обіцяли підтримку фестивалю у випадку, якщо «Тарас Шевченко» хоча б на день віддасть швартові в Севастополі.
У Севастополі фестивальний корабель пробув два дні. Але ні влада міста, ні будь- хто інший не виявили ніякого інтересу до ситуації. Більше того, місцеві журналісти на прес-конференції ставили нескінченні запитання: чи були контакти, чи були домовленості? Оргкомітет на чолі з Валерією Іваненко та Володимиром Іваненком інтелігентно уникали коментарів, однак і без того зрозуміло: місто обіцянок не виконало, фестиваль проігнорувало.
Зате старалась митниця. О 9 годині ранку (перед відходом до Болгарії) прикордонна служба попросила усіх не покидати корабель. Біля трапа прогулювався зосереджений митник зі спанієлем, натренованим на пошуки наркотиків. Через певний час собака з’явилася на борту. Народу оголосили, що бажано не покидати каюти. Зірок телебачення просили відкривати шафи, валізи, ванні кімнати та туалети в каютах. Як ви думаєте, коли закінчився огляд? Після 18.00. Цікаво, чи спробувала б севастопольська митниця стільки часу тримати в каютах людей, які купили квитки на комерційний рейс? Гадаю, що вони почули б про свій високий професіоналізм та суперпильність багато цікавого.
«Севастополь — вже давно окрема держава», — сказав хтось багатозначно за вечерею. Цікаво, чия?
Зустріч фестивального корабля болгарською митницею в Бургасі зворушила всіх: гранично зібрані всміхнені молоді митники з усією формальністю покінчили протягом години. А далі — гостинне болгарське море, сонце, напрочуд привітні люди. «Просто вони краще живуть, тому не такі злі», — припустив хтось із наших. Думається, що саме навпаки: люди живуть краще тоді, коли роблять це легко і з усмішкою.
300-тисячний Бургас за болгарськими мірками — досить велике місто. Болгарська гостинність добре всім відома, але ця зустріч перевершила всі сподівання. Зустріч із керівництвом міста, величезний прийом на честь учасників і гостей фестивалю, розкішний гала-концерт за участю Бісера Кірова — все було без надмірного пафосу, але дивно урочисто і зворушливо. Ще один «фестивальний» порт — дивне місто Несебер. Чи бачили ви коли-небудь ілюстрації до дитячих казок Андерсена? Будиночки під черепичними дахами, синє небо, море, багато сонця — і дивовижно гарні люди? Вважайте, що це болгарське містечко — ожилі картинки з цих чудових книг.
Болгари виявили величезну дружелюбність і зацікавленість фестивалем. Спостерігаючи за реакцією їхніх ЗМІ та простих людей, я думала: ось приклад справжньої дружби, ділової співпраці без гучних слів і справжнього професіоналізму.
ПЕРЕМОЖЦІ
Усього в конкурсі брало участь 158 програм із дев’яти держав (Росія, Україна, Білорусь, Литва, Німеччина, Грузія, Казахстан, Болгарія, Україна). Журі можна було тільки поспівчувати: не так легко переглянути та проаналізувати таку кількість робіт. Однак ні нашим Давиду Черкаському (незмінний голова журі), Тетяні Цимбал (телеведуча), ні російським Ірині Петровській (телекритик), Євгену Гінзбургу (кінорежисер), Володимиру Токмакову (телепродюсер, Канада) в професіоналізмі не відмовиш.
Отже, нарешті можна назвати переможців VII Міжнародного фестивалю телепередач «Оксамитовий сезон». У номінації «Публіцистика» журі віддало пальму першості програмі «Автопортрет на фоні гори синьої» (Росія, Ростов-на-Дону, ДТРК «Дон-ТР», лідери номінації «Краща науково-популярна програма» — «Листи з Евересту» Ханти-Мансійської телерадіокомпанії «Юрга», в номінації «Краща розважальна програма» названо програму «VRS камера» (Литва, студія VRS). У номінації «публіцистика» дипломи присуджено програмам «Імпреза» (Україна, СТБ), «Відлюдник» (Росія, Ахтубінськ, телестудія «АТВ-Центр»), «Гарячі точки» (Грузія, Тбілісі, ТРК «Іберія»), в номінації «Краща науково-популярна програма» — московській студії «АБ-ТБ» (за програму «Машина часу»), Бурятській ДТРК (за програму «У глибині Сибіру»), московському телеканалу «Культура» (за програму «Зберігаєте рукописи, о друзі, для себе…» Багато суперечок викликала номінація «Кращі розважальні програми». Серед лідерів («Блеф-клуб» — Москва, телеканал «Культура», «Наші в ефірі» — новоросійська ТРК «Телепорт-33 канал», «Вихідні з Олексієм Адамовим» — московське ТОВ «Телеінформ») — жодного українського телеканалу. Кращі програми для дітей («Говорилки» Незалежного саратовського телебачення, «Щасливий квиток» Ульянівської ДТРК «Волга») — також, як бачите, робляться не в Україні. Зате в номінації «Кращі спортивні програми» відрізнилися наші телевізійники — кращим названо «Зворотний бік медалі» українського телеканалу СТБ.
«Надія телебачення» — особлива номінація. Журі кращими серед дебютантів назвали «Самоучку» Дмитра Малкова, програму «Своя на серце музика» Станіслава Чумаченка (обидва лауреати з Київського національного університету культури і мистецтв) і «Віддам у хороші руки» Миколи Воротінцева (Київський державний університет ім. Карпенка-Карого). Уперше за семирічну історію фестивалю в цій номінації журналісти заснували свій приз. Як уже було сказано на закритті, наша думка розійшлася з думкою журі: журналісти віддали перевагу фільму Віри Яковенко «Спляча красуня» (Київський інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого») і програмі з Грузії «Моя прекрасна леді».
ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ
Все хороше має свій початок і кінець. Закінчився фестиваль, але його організатори мають грандіозні плани на майбутнє. Будемо сподіватися, що всі вони збудуться. Принаймні біля керма фестивалю — чудова команда. І слова з фестивального гімну «Ми все-таки пливемо, ми все-таки не тонемо» стали талісманом для цих молодих людей і багатьох учасників фестивалю, які стали його шанувальниками на багато років.
