Напередодні нижчеописаних подій Лідія провернула першу в житті велику операцію. За труди свої вона отримала $55 тис. чорною готівкою. Куди діти такі грошищі? П’ять тисяч вона відразу ж віддала брату, як десятину Господу. Решту п’ятдесят загорнула в целофановий пакет, пакет поклала в п’ятикілограмовий шматок яловичини, а її заховала в холодильник.
Не гроші для неї головне. Тут в езотеричних колах таке коїться — Храм Трипелюсткового Полум’я зводиться у світі вогненному. Шоста раса проявляється вже в світі плотському. Всі навколо стали такими загадковими... Спілкуються поміж себе натяками, знаками. Лідія їх не розуміє. Адже в неї сьомий ступінь посвячення. Куплена, правда, за $150. Ну не бачить вона без грибів нічого, не чує вчителів поки що. Лідію трішки заспокоїла Маша, в котрої вона навчалася, сказавши, що це питання часу. Та чому для інших він уже настав, а для Лідії — досі темна ніч? Ні, вона не сидітиме склавши руки. Адже дечого вона все-таки навчилася.
Лідія зі своєю бухгалтерською точністю виконала ритуал викликання духу Сен-Жермена. І в неї вийшло.
— Де зводиться Храм Трипелюсткового Полум’я? — запитала вона насамперед. Маятник зі шматочка метеорита зупинився над Десятинною церквою. Потім раптом сказився й заходився намотувати кола над усією картою Києва.
— О, Сен-Жермене, Великий Магістре, покажи мені як об’єднуються Владики Шамбали! — маятник завмер на тризубці, а всередині себе, в чаші серця, Лідія побачила цей герб в об’ємі. І його вигляд згори.
Усе їй ясно стало тепер. І вона посяде не останнє місце в ієрархії посвячених. Лідія знала трьох ведучих, для котрих вона повинна стати четвертою. Держаком, так би мовити.
У трьох пані, яких запросила Лідія до себе на вечерю, були свої закриті школи. Крім цього в кожної були фітотерапевтичні кабінети. Одним словом, становище недвозначне й у світі щільному —соціумі. Усі три ревно зберігали свої таємниці й кожна вважала себе унікальною. Не безпідставно. Їм було про що поговорити, і вони були щиро вдячні Лідії за смачну вегетаріанську вечерю, теплу обстановку з медіативною музикою й індійськими пахощами, але більше... Об’єднатися тут? Навіщо? Не змогла їм Лідія нічого ні пояснити, ні довести. Лідія відчула дуже гостро свою недолугість, коли всі три, перезирнувшись, почали збиратися додому. Схопила гаманець, прагнучи догодити хоча б тим, що заплатить замість них таксистам.
Проте поки Лідія проводжала своїх дорогих гостей, до неї в квартиру через балкон забрався бомж. Нічого не взяв, крім шматка м’яса з холодильника.
