Наприкінці минулого тижня ОПЕК прийняв рішення про збільшення обсягів видобутку та експорту нафти. Один з її членів — Саудівська Аравія — вже збільшила обсяги експорту нафти на 250 тис. барелів на день. Однак, на думку трейдерів, цього недостатньо для утримання цін на нинішніх порівняно низьких рівнях. Подальша динаміка цін на нафту залежатиме від того, чи підтримають інші країни-члени ОПЕК ініціативу Саудівської Аравії щодо збільшення обсягів експорту нафти. Якщо ж ціна на нафту все ж таки підніметься до 40 доларів за барель, це досить відчутно ударить по Україні, яка забезпечує потребу в нафті власними силами лише на 15%. На українському ринку нафти основним оператором є ВАТ «Укрнафта», яка ще зовсім нещодавно була в досить скрутному фінансовому становищі. Про проблеми української нафтовидобувної та нафтопереробної галузі — в інтерв’ю з головою правління «Укрнафти» Олегом CАЛМІНИМ:
— Ми стабільно отримуємо гроші за нафту, реалізовану на аукціонах. Хоч абсолютно не радує, що на неї існує дві ціни. Ціна нафти на західний напрямок становила на останньому аукціоні близько $223 за тонну, тоді як на нафту східного напрямку ціна не піднялася вище за 750 гривень за тонну. Це пов’язано з тим, що на західному напрямку безперебійно працює нафтопереробний завод «Нафтохімік Прикарпаття», на який постійно завозять нафту й забирають нафтопродукти. Ціну на нафту західного напрямку підняла й російська Тюменська нафтова компанія, яка працює з Лисичанським НПЗ. ТНК, зацікавлена у великих обсягах нафти, становить на аукціонах серйозну конкуренцію українським компаніям, що працюють на західному напрямку. Щодо східного напрямку в нас давня проблема — ті, хто купив у нас нафту на минулих аукціонах, по три-чотири місяці не можуть забрати нафтопродукти із заводів. І це призводить до того, що інтерес до нафти, яка надходить на цьому напрямку, зникає. Звичайно, така різниця на одну й ту ж українську нафту майже в $70 — це й недоотримання до бюджету додаткових прибутків живими грошима, й недоотримання прибутку «Укрнафтою». Тобто нам необхідно шукати альтернативного постачання нафти на інші заводи: Херсонський або Одеський НПЗ. Це дасть можливість створити конкуренцію на нафту, підняти ціну на неї. Грошей, які ми отримуємо від реалізації нафти на аукціонах, досить для того, щоб розрахуватися за податками. «Укрнафта» сплачує близько 100 млн. гривень податків щомісяця. На сьогодні ми сплатили до бюджету близько 700 млн. гривень живими грошима. За старими боргами (470 млн. грн.) ми на 200 млн. гривень зробили взаємозаліки. Якщо нам вдасться зробити залік з Держкомрезервом, який не розрахувався за торішнє постачання нафти, то до кінця року компанія може вийти на нульові показники щодо заборгованості до бюджету. Але це лише за умови, що ніхто не вплине на систему реалізації, яку нам вдалося створити.
— Як вплинули зміни в російській політиці (нове експортне мито на сиру нафту та мазут) на українську нафтопереробну та нафтодобувну галузі?
— Росія, зі своєї точки зору, веде правильну політику. Вона на осінньо-зимовий період повернула нафтові потоки всередину країни. Це дуже важливо, оскільки останнім часом практично вся російська нафта йшла на експорт. Ціна на нафту на світовому ринку підіймалася, і російські нафтові компанії були зацікавлені реалізувати всі контракти за кордоном. Водночас, припинивши велику подачу нафти на світовий ринок, Росія викликала зростання світових цін на нафту. Але крім цього є один цікавий нюанс. Сьогодні в Україні найдорожча нафта у світі. Якщо світова ціна на нафту становить близько $183, то ми продаємо по $ 223. Це пов’язано з браком постачання нафти ззовні й у зв’язку з цим з великою конкуренцією на внутрішню нафту. Осінньо-зимовий період, що наближається, ставить перед Україною проблему альтернативного палива. Є величезний брак газу. Раніше генеруючі станції топили на вугіллі й використовували мазут. Мазут можна отримати в процесі переробки нафти, але ця схема має бути підконтрольною.
— Ваша оцінка урядової новації — аукціонів з продажу нафти й газу?
— Якщо говорити про нафтові аукціони, то оцінка позитивна. Це прозора реалізація нафти, участь усіх бажаючих, швидке отримання грошей і сплата податків. Тут досить жорстка позиція до покупців: не сплатив грошей — не отримав нафти. Чого не можна сказати про газові аукціони. Те, що важко впливати на відпускання газу, призводить до того, що він береться безкоштовно, й сьогодні в країні існує великий перебір щодо його споживання.
