«Гламур вийшов із моди — блискітки, стрази, підбори, пергідрольне волосся, бутерброди на нігтях. З’являється новий напрям — «нова скромність», коли мода інтелектуальна, коли ви повинні думати про те, з чого складається образ, коли жінка не роздягнута, а одягнута».
Олександр Васильєв — всесвітньо відомий історик моди, декоратор інтер’єрів, сценограф, автор книжок і статей про моду, інтер’єр та хороший тон. Людина, яка знає сім мов, на чотирьох із них читає лекції про моду у всьому світі.
30 травня Васильєв відвідав Харків, де прочитав лекцію «Загадка Коко Шанель». Історик моди дуже бажаний і частий гість у цьому місті. Частий у тому значенні, що сьогодні він може бути в Москві, завтра — в Ризі, а післязавтра — вже в Гонг Конзі.
У Харкові Васильєв разом з актрисою Елен Броше організував своєрідну школу «Острів краси». Тут також читає лекції відомий стиліст та іміджмейкер Жанна Дубська.
Також із 2005 року Олександр Васильєв викладає в своїй виїзній школі: група слухачів виїжджає з істориком моди на тиждень у ту або іншу країну. Школа вже побувала в Японії, Чорногорії, Венеції, Парижі та інших країнах і містах.
Часто слухачки Васильєва — дружини дуже заможних людей, однак сам історик моди стверджує, що не розділяє жінок за достатком. Курс у його школі коштує 800 доларів — сума не надхмарна, як вважає він сам.
Також Олександр Васильєв пише дуже захоплюючі книжки, ілюстровані рідкісними фото та малюнками. До Харкова історик моди привіз свою останню роботу — «Долі моди».
Ще до початку розмови з «Українською правдою. Життя» Васильєв попередив, що всі ми стоїмо на порозі великих змін.
«Гламур вийшов із моди — блискітки, стрази, підбори, пергідрольне волосся, бутерброди на нігтях. З’являється новий напрям — «нова скромність», коли мода інтелектуальна, коли ви повинні думати про те, з чого складається образ, коли жінка не роздягнута, а одягнута».
«Головний принцип хорошого тону — повага до інших» — тут і далі цитати з авторської колонки Олександра Васильєва «Моветон»
— Олександре Олександровичу, чи можна з того, як одягаються люди, судити про те, на що хворе суспільство? Що ви можете сказати в цьому контексті про Росію та Україну?
— Усі дуже сексуально стурбовані, особливо жінки. Секс більшості запаморочив голову. Причина цьому — залізна завіса й той вислів, що в СРСР сексу не було, заборона порнофільмів, заборона фотографій, журналів еротичної властивості. Як результат — безліч жінок та чоловіків почали думати про це.
Для багатьох жінок це стало трампліном у нове життя. Отримання місця в офісі або просто нового коханця, або навіть підписання контракту йде через ліжко.
Жінки весь час хочуть бути привабливими, звабними. Вони розуміють, що потрібно всім показувати свої груди, талію, стегна, ноги, а інакше ніхто не клюне. Але проблема в тому, що жінок усе-таки 62%, а чоловіків усього 38%. Часто це стає якимсь безглуздим заняттям. Клювати-то особливо нікому.
— Це може змінитися?
— Звичайно! Це зміниться дуже скоро! Бо в Китаї навпаки — 55% чоловіків проти 45% жінок. Вони мріють про російських та українських дружин, дівчат. Що вже казати про турків?!
— Ви останнім часом часто говорите про зміни в стилі, про те, що вони прийдуть зі Сходу. Чому ви так вважаєте?
— А звідки ще вони можуть прийти? На вашу думку — з Австралії?
— Є ще «загниваючий Захід», «старенька Європа»...
— Старіючий Захід... Він народжував дуже довго, але вже закінчив.
— Ідеї принесуть східні дизайнери чи це будуть ідеї, перероблені Європою?
— Я впевнений, що це буде східний дизайн, принаймні, перемога мусульманського стилю — паранджа, хустина на голові, щоб сховати волосся. Все це прийде.
— Оскільки свого часу були вигнані або знищені люди — носії культури...
— Так, ми самі це зробили.
— ...Чи існує деяка точка неповернення, коли відродити культуру буде неможливо?
— Точка неповернення конкретно в Харкові полягає в тому, що потрібно було чекати приїзду Васильєва, щоб дізнатися, хто така Варвара Каринська. І замість того, щоб пишатися нею все життя як єдиною харків’янкою, яка отримала «Оскар» за найкращі костюми в Голівуді, вони чекали мого пришестя, щоб повісити дошку на будинку, де вона народилася.
«Хутра більше пасують сивим жінкам, жінкам у віці, а дівчина в хутрі виглядає смішно — на мій погляд, вона виглядає дівчиною на утриманні.
А це саме те враження, що в пристойному суспільстві дівчина ніколи не повинна викликати».
Із Харкова родом Валентина Саніна, яка почала свою кар’єру тут актрисою і стала провідним дизайнером у Нью-Йорку, але досі у вус не дують люди, які могли б уже давно зробити про неї фільм, передачу, книжку, назвати вулицю її ім’ям, якимсь чином відзначити. Цього немає.
Іда Рубінштейн — провідна балерина з Дягілевського балету — родом із Харкова. Що ми зробили для того, щоб про неї дізналися? Культура та сучасна культура як України, так і Росії — це речі несумісні. Зараз пройшло сторіччя російських сезонів Дягілєва. Як ви це відзначали в Україні?
— Ніяк.
— Тому, про що ми говоритимемо!?
А Ніжинський, який родом із Києва, а Лифар, який родом із Києва... Ми якось це відзначили? Та про яку культуру ви можете казати?! Культура буде завжди на рівні стрингів, страз, Dolce&Gabbana та Вєрки Сердючки. Це ж кітч, а не культура.
«Безглуздо йти вулицею, коли на вас написано «D&G» або «Versace», «Dior». Чому? Адже вони ж вам не платять! Навіщо ви так їх рекламуєте?
Я вважаю, набагато елегантніше носити одяг, з вигляду якого простак не скаже, що це за марка, а знаюча людина напевно відразу впізнає й зрозуміє, що за цікаву річ ви носите».
— А як вибиратися з цієї ситуації?
— Слухати мої лекції, читати книжки.
— Але ви один!
— Один у полі воїн. Я досягнув уже дуже багато. Багато що все одно зроблене. Поки вгорі сидять дилдони, які кажуть: «Ми нічого не знали, пішли пивка вип’ємо», — ми домагаємося.
— Ви намагаєтеся змінити верхівку чи молодь?
— Наша верхівка — це колишня низівка. Тому верхівкою її назвати не можна, це все-таки: «Вийшли ми всі з народу, діти сім’ї трудової». Тому — молодь, жінки, люди, які можуть хоч якось вплинути своєю думкою, відкрити для себе зачинені довгі роки двері.
— Ви часто кажете, що бренди — це своєрідна ширма. Наша перша леді Катерина Ющенко — шанувальниця Коко Шанель, а прем’єр-міністр Юлія Тимошенко — Луї Віттона. Як ви вважає, чи личить першим дамам носити такі, нехай і з історією, але дуже впізнаванні бренди?
— Я вважаю, що перша дама кожної країни повинна носити дизайнерів своєї країни. Лише так можна підвести рівень культури, коли ми можемо пропагувати та рекламувати національних дизайнерів.
Розумієте, коли Карла Бруні-Саркозі одягається в Шанель — це легітимно. А я вважаю, що все-таки перша леді України повинна одягатися в українського дизайнера.
(Катерина Ющенко часто з’являється з аксесуарами від Шанель, однак в одязі віддає перевагу українським дизайнерам, зокрема, Лілії Пустовіт, Ірині Каравай, Оксані Караванській. — Авт.)
— Як ви вважаєте, де межа між пристойністю й тим, як каже Ксенія Собчак, щоб називати речі своїми іменами?
«Діаманти не можна носити до 17 години, це вважається моветоном. Це виключно вечірні камені.
Інше правило, яке багато хто сьогодні забуває, — незаміжні дівчата діамантів не носять, їх носять лише після весілля».
— Ксенія Собчак — груба і вульгарна.
— Але є люди, які відгукуються про неї як про досить освічену й виховану дівчину...
— Я не впевнений, що вона дуже вихована, все-таки її тато з Казахстану, зі степу... Це не велика княгиня Марія Павлівна Романова.
Ксенія Собчак дуже багато лається матом. І це, звичайно, псує все, що тільки можна. Жінкам не личить мат. І чоловікам не личить. Нікому не личить. Мат лише для бидла.
— Але в Росії, та і в Україні, багато підлітків дивляться її реал-шоу «Дом-2»...
— Яке суспільство, така й культура.
— Чи є щось таке, чого ви ще не зробили?
— Музей моди, але я його зроблю. Росія поки що темна, музей дуже складно пробити, бо вони весь час відштовхують цю ідею. Але роблять виставки зі мною.
— Який ідеал вашої жінки?
— Не замислювався — мені ще рано про це думати. Я вважаю, що головна якість жінки — це розум, а чоловіка — краса.
