Три роки тому в прокат вийшов художній фільм режисера Андрія Звягінцева «Левіафан». Художня стрічка — безжалісний вирок сучасній російській державній машині. Антигуманна потворна система, чудовисько з кількома головами для якого людина — «розмінний матеріал». «Право маєш? Ти його не мав, не маєш і ніколи не матимеш!» — виголошує програмну тезу від імені влади мер міста. «Ти прийшов сюди попіаритися», — каже чиновник Кемерова на мітингу чоловіку, який втратив на пожежі трьох дітей дружину і сестру...
Те, що сьогодні відбувається в Кемерово — після страшної трагедії 25 березня — коли батьки, отримуючі обвуглені тіла своїх дітей, підписують документи про нерозголошення, бо лише так, кажуть, є надія отримати грошову компенсацію, коли для того, щоб Путін поклав квіти до імпровізованого меморіалу жертвам трагедії, розганяють людей, які туди прийшли, коли губернатор Кемерова, який вже понад 20 років там при владі, і президент їдуть так і не зустрівшись з людьми, які вимагають їхньої відставки, приславши замість себе... росгвардію — приклади того самого «розлюднення системи»!
Але ми в Україні не можемо робити вигляд, що Кемерово нас не стосується. Ще й як стосується... Кемерово — ілюстрація того, від чого нам потрібно втікати. Це те, проти чого воюємо. Те, проти чого виходили на Майдан «люди Майдану».
За 20 років існування олігархономіка залишила силу-силенну вибухонебезпечних закладок — не менших ніж Кемерово, — каже головний редактор «Дня» Лариса Івшина. За земельний кадастр в Криму в буквальному смислі вбивали. А Грибовицьке сміттєзвалище? А вибух автозаправки в Василькові?
Корупція — це не просто, коли хтось дає іншому хабар. Корупція — це коли хтось дає комусь хабар, і те, що було не можна стає можна.
Не секрет, що головний архітектор в місті — одна з рострільних посад в Україні сьогодні. Війна за клаптик зелені в місті, за збереження історичної будівлі ведеться по всій Україні. Але найбільш запекла — в столиці. Де є великі апетити і великі гроші, підключаються велика корупція, і ще більші порушення.
За 20 років у архіві «Дня» зібралось сотні матеріалів про проблемні, незаконні чи напівлегальні забудови. Це і «Глобус» на Майдані, і «Метроград» під Бесарабською Площею, і «Дрім Таун» на Оболоні. Щодо останнього — невеличкий ліричний відступ.
Учора власник ТРЦ Гарік Корогодський з гордістю повідомив на своєму «Фейсбук», що вони разом з партнером, щоб «хоч трохи заспокоїти суспільсьво після Кемерово» провели тестову пожежну тривогу. Під спалахи фотокамер і на відеокамери провідних телеканалів країни запрацьовували магнітні замки на виходах для евакуації, включались димовідводи та волала пожежна сигналізація. Тепер українські журналісти з впевненістю можуть писати «Дрім Таун — безпечний ТРЦ: «медіа-ревізори» рекомендують», і «забудуть», що менше місяця тому в тамтешньому аквапарку на хлопчика звалилась частина конструкції гірки, а два роки тому — через недогляд персоналу там же — затонув дворічний малюк, а ще ця триповерхова «махина» побудована на теплоцентралі і лінії метро між станціями «Оболонь», «Мінська». І, може, пронесе — найближчим часом не завалиться. Але ж колись ця в буквальному сенсі цього слова «заряджена рушниця» таки вистрелить. І з кого тоді питатимемо?
Під тиском керівництва і великих гонорарів головні архітектори столиці ставили і ставлять (?) підпис на таких проектах як от скажімо надбудова двох поверхів над старим будинком, де живе наш міський голова Віталій Кличко, очевидно ж, з самонавіюванням: «пронесе, на мій вік вистачить — простоїть». Так працює корупційна вертикаль — ніхто не дбає про наслідки свого рішення — ні президент, ні архітектор, ні адміністратор кінотеатру, який замикає кінозал з дітьми, боячись «зайців»... Корупція робить систему нечутливою до людських потреб і гіперчутливою до «забаганок» того, хто платить. А ще є кругова порука — вона забезпечує відворотність покарань. І ще більше робить жертв системи вразливими.
Усе це — спадок нашого спільного з Росією минулого — великого Радянського Союзу, який так мріє відтворити Путін. Той режим — це ГУЛАГ, це діти «ворогів народу» — скинуті в дитячі будинки без прізвищ і імен, це — Голодомор... І те, що сьогодні ця система змінила сталінську шинель на умовний «бріоні» — це ще не означає, що вона стала гуманна. Глобальна десталінізація не відбулась. Має бути Нюрнберг-2, після якого Сталіна називати «ефективним менеджером» буде не лише поганим тоном, а й кримінальним правопорушенням.
А ще необхідно перенавчати людей жити в умовах «волі».
